Їй 31, має модельні параметри та яскраву голову – в буквальному та переносному сенсі. ЇЇ рожеве волосся свідчить про те, що дівчина відкрита до експериментів та різких кардинальних змін у житті.

Людмила Козак – стиліст, візажист, перукар, гример, викладачка з візажу та перукарської справи і власниця студії краси «Love Studio».

– Я не розумію людей, які скаржаться, що в нас немає роботи, або що мало платять, то просто ліниві люди, які не хочуть піднімати свої сідниці зі зручних диванів. Ми живемо в прекрасний час колосальних можливостей, інформаційні технології дають змогу вчитись безкоштовно, працювати дистанційно та економити час. Головне – знайти свій шлях і йти по ньому з любов’ю. – Розпочинає свою розповідь Людмила Козак.

На скільки я розумію, свій шлях Ви теж не одразу знайшли?

– Це правда. Але я переконана, що все, що з нами відбувається – відбувається не просто так і все тільки на краще. З дитинства я мріяла стати лікарем. Після того як в три роки мені врятували життя лікарі, я вирішала, що в майбутньому я теж одягну білий халат. Шкільний час мене змінив, я не змогла полюбити хімію та біологію, а от іноземні мови мене цікавили. Тому моїм свідомим вибором був факультет іноземних мов в ВГПУ. І хоч навчання я закінчила гарно й отримала ступінь магістра, я ніколи не боролась за відмінні оцінки, не тратила на це свій час, бо він мені був потрібен ще й на роботу так як з першого курсу я завжди паралельно працювала.

Ви працювали під час стаціонарного навчання, як Ви встигали все поєднувати?

– Я взагалі-то працюю з 15 років, моя перша робота була продавцем ринку, продавала чоловічі костюми, після 10 та 11 класу на літні канікули влаштовувалась на роботу офіціантки… Тому й під час навчання я теж шукала можливості працювати. На першому курсі я почала працювати в мережевому маркетингу пов`язаним з косметикою. Там мене й навчили багатьом азам моєї майбутньої профессії: підбирати косметику під тип шкіри, робити макіяж, оформляти брови… В той час, далекий вже 2004-2005рр., візажист то була ще диковинка, а не професія

Під час навчання в мене трапилось кілька переломних моментів. Насправді всі 4-ри роки мого навчання були переломними, бо за ці роки всі обзавелись комп’ютерами, у всіх з’явились мобільні телефони і всі, практично, на рівні «юзерів» освоїли англійську мову. В моїй голові відбувся когнітивний дисонанс. Я сіла й думаю, а нащо я зубрила всі ці роки ту англійську, для чого я тратила свій час і здоров’я на вивчення сентенцій на латині – на мертвій мові… А на 4-му курсі, дуже неочікувано, помер мій батько… І тоді я зрозуміла, що життя надто швидкоплинне, щоб тратити його на речі, які тобі не подобаються й непотрібні. Тому я ступінь магістра вирішила здобувати вже заочно і пішла працювати у сферу краси, стала візажистом…

І на кому ж Ви тренувались?

– На собі, в першу чергу (сміється – ред.). Я, до речі, й досі все на собі випробовую. Всю нову продукцію у салоні чи то для голови фарба, чи то силікон для гриму, чи новий кератин… все тестую на собі. Не можу ж я сказати клієнтці: «слухай там мені новий кератин прийшов, давай на тобі спробуємо». А раптом він пече, або сушить шкіру голови… Поки сама не спробую, не використовую для клієнтів. Так от, перші мої макіяжі я робила собі. Я тричі була фіналісткою «Міс Вінниця». На конкурсах я фарбувала себе сама. Іншим конкурсантам моя робота подобалась, вони просили зробити мейкап і їм. Крім того, я тоді часто брала участь у дизайнерських показах, в якості моделі. Там, теж я робила собі та іншим дівчатам макіяж. Так і з’явились мої перші клієнтки. Потім я почала співпрацювати з фотографами на різноманітних проектах, вести свою б’юті-рубрику в одному жіночому журналі, це все дало мені мені моє перше портфоліо візажиста, потім довелось ще й стилістом зачісок стати.

Довелось?

– Ну, практично. Після закінчення вузу я багато де працювала, декілька років був пошук себе та своєї майбутньої справи. Я працювала репетитором з англійської мови, викладачем в модельній школі, перекладачем в шлюбній агенції, та ще багато де. Весь цей час мій улюблений візаж був як хобі та можливість додаткового заробітку. Маючи шалений темп роботи гроші то я заробляла, але дуже вигорала, як фізично, так і морально, не маючи задоволення від життя. То був ще один переломний момент в житті. Я знову постала перед вибором, адже не могла тягнути й далі все це. Я сіла й думаю: «чого ти хочеш від життя, чим ти хочеш займатись, що найкраще сприятиме твоєму саморозвитку?». Репетиторство мені подобалось, але який там розвиток? Роками одна й та ж сама програма, ті самі вправи, ті самі слова… а от зовсім інше творча професія… Там можна вчитись все життя. До того ж в індустрії краси набагато більша віддача від клієнта. Ви не уявляєте, яка то радість бачити щасливу клієнтку, коли вона не може відвести погляд від себе, коли дивується, що вона насправді така красива, а потрібно було лиш правильний образ підібрати… Це дуже круто.

Мене завжди стимулюють мої клієнти. Одного разу, коли я робила макіяж нареченій, я познайомилась зі стилістом зачісок. Нам було комфортно працювати разом: вона рекомендувала мене нареченим, я – її. Але одного разу вона знайшла роботу закордоном та їй поставили умову, що вона повинна навчитись ще й візажу. А так як я залишилась без партнерки, то й мені було вигідно навчитись робити зачіски. От ми й навчили одна одну, по бартеру. Взагалі я за те, щоб образ нареченої або на фотосессію створювала одна людина, так буде завжди більш гармонічно, так як один погляд на майбутній результат… На зачісках я не зупинилась, мої клієнти завжди були моєю рушійною силою, з`явились постійні клієнти яким подобалось як я працюю, так вони своїми потребами сприяли, що я почала займатись стрижками та фарбуванням волосся. Я пішла на курси перукарської справи. Після закінчення курсів працювала в декількох салонах краси нашого міста та з часом відкрила свою першу студію. Я дуже люблю свою роботу, індустрія краси розвивається неймовірно швидко та я намагаюсь розвиватися в ногу з нею, з часом я пройшла ще купу різноманітних професійних курсів підвищення кваліфікації та майстер-класів. На даний момент маю більше 30-ти дипломів по перукарській справі, візажу, стилістиці зачісок. Так і пролетіло моїх перших 10 років в цій професії.

А як Ви, до речі, підбираєте образи?

– Це індивідуально, все залежить від того який образ хоче мати в результаті мій клієнт, в усіх я запитую, куди вони збираються, на який захід, які будуть аксесуари та прошу показати фотографію наряд, в залежності від їх відповідей я створюю необхідний образ, але завжди працюю в діалозі з клієнтом, люблю коли в нас довірливі стосунки, це залог шикарного результату. Але з зірками шоу-бізнесу в більшості такий підхід не проходить, бо вони самі говорять, що робити так як знають як вони хочуть виглядати.

З якими зірками Ви працювали і з ким сподобалось найбільше працювати?

– Найбільше запам’ятались – Ольга Сумська, Світлана Тарабарова, Злата Огневич, Ольга Цибульська, Валерій Харчишин, Альоша, Сергій Гладир, Анжеліка Рудницька, Амадор Лопес, Леся Нікітюк. А працювати дуже сподобалось з Марією Бурмакою, вона така проста та дуже душевна. Я фарбувала практично весь 5-ий Х-фактор також переможницю Аіду Ніколайчук.

Я знаю, що Ви ще й гример і можете оживляти кіношні образи, чому вирішили ще й цей напрям освоїти?

– О, колись подивилась фільм про Малефісенту й дуже мені захотілось відтворити її образ. Знову ж таки, пробувала втілити його на собі. Довелось трохи й «побутафорити» (бутафорія – муляж, спеціальні створені предмети, які використовують в сценічному образі – ред.), сама зробила головний убір з рогами. Довелось довго «погратись» зі скулами, їх мені допомогла зробити подруга, було важко створити такі ж випуклі як в актриси. Але мені все вдалось завдяки допомозі друзів також рогам, гриму та лінзам, вийшов дуже схожий образ. Це стимулювало мене відтворити й інші кіношні образи. Я закупила матеріали для гриму й почала експериментувати. Так з’явився на світ мій авторський проект з косплею “Оnce upon a time” , я відтворила образи такі як Фредді Крюгер, Містик з «Людей-Х», лялька з фільму «Пила», образ з мультику «Труп нареченої», Едвард Руки-Ножиці та ін, загалом було створено 20 образів кіно та мульти героїв. В моєму проекті прийняла участь велика кількість людей, мої друзі, фотографи, моделі всі дуже круто мені допомагали та я їм безмежно вдячна. О до речі, через півроку після презентації проекту мене запросили на всеукраїнський чемпіонат по гриму «Style&Beauty», там мій косплей на Фредді Крюгера переміг в онлайн-голосуванні та пройшов до півфіналу який проходив в Одесі, на самому чемпіонаті ми також зайняли призове місце та увійшли до фіналу.

На жаль, ми живемо не в Голівуді, тому втілювати такі образи можна хіба що на Хелловін, а чи не задумувались Ви виїхати працювати закордон?

– Я надто люблю Україну, щоб її кидати. В мене тут сім’я, тут мої друзі, моя улюблена робота мої любі клієнти. Я переконана, що при бажанні, завжди можна тут знайти гарну роботу, з гарною заробітною платою, головне поставити собі правильні цілі. Також я стовідсотково впевнилась в том, що мені немає чого шукати за кордоном, після спроби попрацювати в Китаї, щоправда в ролі моделі. Якщо коротко, то зараз в мене враження, що я втратила там три місяці свого дорогоцінного часу. Після того випадку я вирішила, що я краще буду працювати в Україні, де мене розуміють, аніж буду закордоном ніким без жодних прав. Хоча наразі я розумію, що це був неоціненних досвід у моєму житті.

Розкажіть про свою волонтерську діяльність, нам відомо, що Ви часто берете участь у благодійних проектах

– Що розказувати? Я просто намагаюсь допомагати людям, адже свого часу дуже багато людей допомогло мені. Ще в дитинстві я хотіла рятувати людські життя, а коли ця мрія не збулась, то я вирішила, що буду посильно допомагати всім, хто потребує допомоги. Я приймала багато участі в благодійних проектах, головне, щоб час був та сили. Пам’ятаю, колись збирала групи перукарів і возила їх до дитячих будинків – уявіть, за день підстригти 110 дітей. Або ж ми їздили готувати дівчаток-випускниць: робили їм зачіски та макіяжі. Долучалась неодноразово до збору коштів та речей для дітей з малозабезпечених сімей, сиріт та діток з різними відхиленнями. А ще організовувала захід у нас в Вінниці для збору коштів на купівлю ультразвукового скальпелю для тернопільського онкодиспансеру, він коштує понад мільйон гривень. Дуже рада, що стала частиною такого неймовірного проекту. Взагалі допомагаю чим можу…

Ви згадували про викладацьку діяльність, що Ви викладаєте?

– З часом виявилось, що моя перша педагогічна освіта мені ой як пригодилась. Наразі я викладаю візаж та по перукарській справі – зачіски. Вже три роки я цим займаюсь. Курси індивідуальні, я завжди підбираю індивідуальний підхід до кожної учениці. Але мушу сказати, я строга викладачка, працюю на результат своїх учнів, завжди даю багато інформації. До речі декілька моїх учнів зараз працюють в моїй студії краси. Зазвичай, курс складається з теорії – 3 заняття та практики – 12 занять. Щоправда, багато учениць не беру, адже маю багато клієнтів, на всіх потрібно найти час та енергію.

Що побажаєте вінничанам, які теж хочуть бути успішними?

– Бажаю їм бути наполегливими й постійно працьовитими над собою, а це означає постійно вчитись та ніколи не зупинятись на досягнутому. Займайтесь собою, саморозвивайтесь і все у вас буде. Головне зрозуміти в чому ваші сильні сторони, що вам подобається, поставити перед собою цілі та йти до них. Що я маю сьогодні? Власну студію краси, багато постійних клієнтів, учнів і роботу, яку люблю. Я постійно розвиваюсь, ніколи не зупиняюсь, не дивлячись нінащо. Я впевнена, якщо вам важко ви на вірному шляху.