Вважаю, що це образливо по відношенню до жінок, коли проект “Я — українка” демонструє їх лиш як прибиральниць чи продавчинь, тому вирішив запросити успішних і відомих у Польщі українських жінок до участі в альтернативному проекті “Я — українка і цим пишаюся”», — говорить український дизайнер Andri Jan.
З чого все почалося
Серія сітілайтів «Я — українка» з’явилася в Варшаві цієї осені. Вона присвячена українським жінкам, що працюють у Польщі. Тлом для портретів жінок стала 200-гривнева купюра із зображенням Лесі Українки. Куратор проекту — Оксана Брюховецька.
Метою проекту було привернути увагу до проблем українок у Польщі. Тим не менше, проект викликав негативну реакцію серед більшості українців. Чимало хто вважав, що таке творче втілення не допомагає, а ще більше укріплює стереотип про українців як про обслуговуючий персонал у Польщі.
«Я — українка і цим пишаюся»
Після цього український дизайнер Andri Jan, що живе і працює в Польщі, створив свій власний проект.
«Вважаю, що це образливо по відношенню до жінок, коли проект “Я — українка” демонструє їх лиш як прибиральниць чи продавчинь, тому вирішив запросити успішних і відомих у Польщі українських жінок до участі в альтернативному проекті “Я — українка і цим пишаюся”. Радію, що охочих було багато і розумію, що перелік можна збільшити в кілька разів. Моєю метою було показати, що українка — це не тільки продавець у магазині чи доглядачка але й успішна жінка, власниця бізнесу, засновниця ресторану, акторка, власниця готелю і представниця інших професій», — пише в описі до плакатів дизайнер.
Andri Jan говорить: «Мій проект не є критикою і відповіддю на проект Ольги Брюховецької. Він взявся в нахненні продовжити цю тему і спробувати розширити її переказ. Бо коли ти йдеш по вулиці і бачиш напис “Я — українка” і зображення продавчині, ти не звернеш уваги на маленькі букви внизу плакату, що закликають до роздумів над проблемою».
Він додає: «Не очікував аж такої реакції. Думав, обійдеться в декілька десятків відгуків і все. Але бачу, що це викликало ширшу реакцію». Реакція не була позитивною у всіх. Комусь не подобається друга частина назви, яка з’явилася вже у проекті Івана («…і я цим пишаюся»), хтось — говорить про те, що всі професії однаково важливі.
Націоналістична назва?
Про назву проекту і його другу частину «…і цим пишаюся» Andri Jan пояснює: «Багато хто чіпляється, що це звучить націоналістично і по-дурному, але я так зовсім не вважаю. Назва говорить, що жінкам не соромно визнавати, звідки вони, коли вони говорять про свої успіхи і цим руйнують ототожнення з українками лише як із прибиральницями»
Тим не менше, тільки за першу добу публікацію з учасницями проекту «Я — українка і я цим пишаюся» поширили понад півтисячі людей у соцмережі Facebook. Проект не просто показав інших жінок, він ще й додатково привернув увагу до всіх професій і нашого ставлення до них зокрема.
Andri Jan також запрошує до участі в проекті усіх охочих жінок, що живуть і працюють у Польщі. Для цього треба написати AndriJan.dsgn у Facebook.
