Ще на початку жовтня лідер партії «Самопоміч», міський голова Львова Андрій Садовий оголосив про те, що подаватиме свою кандидатуру на участь у виборах Президента України. Він заявив, що його мета дуже проста і складна водночас – відновити віру людей в Україну. Робитиме він це за допомогою своєї команди.

Минулого тижня на Вінниччині побував один з соратників Андрія Садового – народний депутат Роман Семенуха. До обрання він розвивав власний бізнес у галузі телекомунікацій, проте після подій у Києві та Харкові у 2013- 2014-му роках вирішив змінювати країну і долучитися до нової політичної сили – «Самопомочі». Розмову починаємо з традиційного запитання.

– Ваша місія приїзду до Вінниці? Де встигли побувати? Чим вразила Вінниччина?

– Місто дуже самобутнє, має свою історію, стиль, культуру, чудовий центр. У Вінниці дуже виразне обличчя на мапі України. А цього дня я встиг побувати у Пенсійному фонді, відвідав комунальне підприємство, котре опікується громадським транспортом, підприємство оборонпрому «Електричні системи». Поспілкувався з людьми, почув їхні думки, зауваження, побажання.

– До політиків нині дуже важливе питання – підвищення тарифів на газ для населення. Як можна було пом’якшити цей удар, якщо вже наскільки неминучою була умова МВФ?

– Буду говорити непопупярні речі. Я вважаю, що сама ідея зрівняння тарифів для юридичних і неюридичних осіб є правильною. Але коли дивлюся, як люди при владі, котрі десятками років працюють у політиці на найвищих посадах, намагаються спровокувати народні протести, спекулюючи на людському обуренні, то мені стає сумно. Бо ці політики насправді самі причетні до того, що в Україні так і не збільшився достатньо обсяг видобутого газу.

Перед тим, як підвищувати тарифи, влада мала б зробити кілька простих кроків. По-перше, запровадити якісну монетизацію субсидій. Гроші мали б надходити на рахунки конкретним споживачам, і таким чином люди навчилися б заощаджувати, вкладати кошти у ті чи інші програми з енергоефективності, тим самим зменшуючи енергетичну залежність. Люди відчули б це на фінансовому становищі власної сім’ї. Чому цього не зробила держава?

По-друге, влада сьогодні вимагає від українців сплачувати за новими тарифами. Проте чи має вона на це право, не забезпечивши встановлення індивідуальних лічильників? Ми маємо сплачувати тільки за те, що спожили. Весь цей «колгосп» загальних лічильників і норм несправедливий.

По-третє, мали б реально працювати програми енергоефективності, у тому числі й «теплі кредити».

І по-четверте, вважаю, що Яценюк і Коболєв несуть персональну відповідальність за те, що в Україні так і не збільшився власний видобуток газу.

Країна сьогодні потребує 31 мільярд кубів газу для внутрішнього споживання. Сьогодні видобувається приблизно 21 мільярд кубів. За словами експертів, насправді ми могли б добувати 25 мільярдів кубометрів газу, та цього не сталося, бо є вигодоотримувачі у владній верхівці.

Тому переконаний: якби влада зробила всі ті речі, які я назвав вище, то це підняття тарифів було б логічнішим і не таким болісним.

– Ви підтримали таку непопулярну в народі медичну реформу. Чому? Як ви вважаєте, чи правильно те, що нині відбувається у цій галузі?

– Насправді ніякої реформи ще немає, оскільки триває тільки перший крок — реформування первинної ланки. Справжня реформа почнеться тоді, коли Україна нарешті перейде до страхової медицини. Коли до нас на нараду у фракцію «Самопоміч» прийшла Уляна Супрун і розповіла, як працюватиме нова система, то я чи не вперше побачив логіку у таких реальних кроках. Бо насправді ми давно вже не маємо безкоштовної медицини. Треба цю реальність визнати: медицина важко хвора, бо страждає від власної неефективності і корумпованості. Проте сьогодні чимало чиновників у цій сфері зацікавлені у збереженні звичної і вигідної для них системи. Саме тому реформи у цій галузі — непростий процес. І ми тільки на його початку.

Іноді мені закидають: Семенуха, ти підтримав Супрун! Та не Супрун я підтримую, а ті кроки, котрі ведуть до справжньої реформи. З іншого боку, я вважаю, що Супрун неймовірно слабко відстоює позиції фінансування екстреної допомоги і щодо збільшення зарплати лікарям. Не може бути мови про реформи, коли медики отримують по 3000 гривень на руки. І виконуюча обов’язки міністра охорони здоров’я не має права мовчати про те, що її галузь погано фінансується.

– Ви виступаєте за прозорість приватизаційних процесів. Хіба це буде краще, якщо держава продасть всі свої підприємства?

– Вважаю, що держава – дуже неефективний власник. І вона має в першу чергу позбутися збиткових підприємств та передати їх ефективним власникам. Погляньмо правді у вічі: за даними Мінекономіки, третина з понад трьох тисяч держпідприємств – банкрути. У 2016-му прибутковими були лише п’ять із сотні топових підприємств, решта зазнали збитків на 82 мільярди гривень. Державні підприємства сьогодні — це найбільші осередки корупції. Проте переконаний: держава не має права продавати об’єкти стратегічні, наприклад, енергетичні компанії. На жаль, сьогодні є всі підстави говорити про те, що процес, який уряд називає приватизацією, насправді є нічим іншим як розпродажем держпідприємств на умовах та в інтересах певних осіб чи структур.

– Якщо підсумувати все, що ви сказали, що пропонує «Самопоміч»?

– «Самопоміч» пропонує нового Президента. Я вважаю, що, на жаль, за багато років українці так і не мали влади в цій державі. Дві третини ВВП належить сьогодні семи сім’ям. Тому ми маємо багато бід. Країна з неймовірно величезним потенціалом опинилася у найбіднішій країні Європи. До керівництва країною має прийти людина, яка ніколи не була ні президентом, ні прем’єр-міністром, ні міністром; яка не була в органах центральної виконавчої влади, але має досвід, уміння і бачення, як цю країну змінити за 5-10 непростих років. Хто обіцятиме швидке одужання за рік-два – не вірте, швидкого одужання не буває. Тільки через 3-4 роки ми зможемо побачити тенденцію на якісне зростання, а через 10 років ввійдемо в тренд зростання економіки і потроху будемо повертатися у цивілізовану сім’ю європейських держав.

Тетяна ВЕРБИЦЬКА