Вінничанину Івану Супрязі вдалося за три тижні доїхати автостопом до Португалії, покупатися в океані і повернутися в Україну.
Мрію вдалося реалізувати з першої спроби, при цьому потрапивши у чимало цікавих і несподіваних ситуацій. Про це 27-річний мандрівник, який працює реалізатором у магазині, розповів улюбленій газеті.
– Поки є можливість та дозволяє здоров’я, вирішив спробувати. Багато читав та дізнався про мандрівників, котрі автостопом проїхали всю земну кулю. Влітку я здійснив кілька автостопних поїздок Україною – вдалось добратись з Бурштина до Вінниці, бо не було квитків на потяг. Приємно здивувало, що водії охоче брали, і тільки один з п’яти просив за те гроші. А ось Португалію як свій новий маршрут обрав тому, що це крайня країна Західної Європи і дуже хотів побачити Атлантичний океан. Батьки підтримали, — каже Іван. — Тому 1 жовтня залізницею я доїхав до Перемишля. Вже на місці я зробив табличку з назвою міста та дістався автобану. Оскільки мову трохи знаю, між собою ми порозумілись. Взагалі вважаю Польщу дуже зручною для автостопу. Далі до Німеччини їхав із українськими та польськими далекобійниками. На території Франції мандрівка теж була сприятливою, вдалось посмакувати навіть їхньою картоплею-фрі. Чесно кажучи, найбільше переживав за Іспанію, бо чомусь вважав, що там автостоп заборонений, і деяку частину дороги проїхав автобусами.
Втім, насправді це не так. Від Барселони до каталонського містечка Леріда мене підвезли поляки. До речі, жителі цієї території дуже не люблять, коли їх називають іспанцями. Але вони дуже гостинні. Були труднощі, бо добирався вихідними. У суботу і неділю вантажівки автострадами Європи майже не їздять. Тож виїхати було дуже складно. У селах англійською не розмовляють, врятувало те, що свого часу я вивчав іспанську. Коли вже дістався до Лісабона, щастю не було меж. На вулиці 20 градусів тепла, я ще три дні покупався в океані. Дорога додому минула без пригод. Мені пощастило, що був сам, бо, як потім розповіли водії, двох рідко беруть. Правилами дорожнього руху в ЄС заборонено садити в кабіну трейлера трьох пасажирів, бо не вистачить ременя безпеки. А це штраф 600 євро.
Щодо фінансів, то з собою Іван брав 400 доларів та 170 євро. До Вінниці привіз 20 євро. Решту витратив на дорогу автобусами в Іспанії, одну поїздку на таксі, хостели, харчування.
– Але це досвід, який у майбутньому допоможе мені орієнтуватись краще у європейських реаліях. Наступного разу планую знову в той бік, на Азорські острови. Можливо, рухатимусь через Швейцарію, де дозволено пішки переходити кордон.
Вікторія Снігур
