Проблем у кожному селі на Шаргородщині вистачає своїх. Головне — як громада навчиться з ними боротися. Поки що виходить не дуже… Наприклад, про будівлю водогону у Копистирині наша газета розповідала рік тому. Але справа не зрушила з місця.

Голова районної ради Михайло Попов розповідає:

– Сільський голова Юрій Палазюк ініціював будівлю сільського водогону, бо цього хотіла більшість селян. Частина людей не довіряє сільському голові і критикує всі його дії. Особисто я не бачу помилки сільського голови. Я хотів запропонувати незадоволеним, щоб вони показали, як треба зробити. Тим більше, що всі роботи виконуються силами громади: створюється кооператив, збираються гроші… Кооператив у Копистирині перевіряли і жодних порушень не виявили. Копистирину допомагали фінансово народні депутати. Але повністю взяти на себе витрати на водогін районна рада не може. У нас є конкурс проектів, допомагаємо фінансуванням переможцям. Минулого року сільські ради залучили майже мільйон спонсорських грошей.

Чи вдалося б вирішити питання водогону, якби у Копистирині утворилася об’єднана громада?

– У районі всього одна територіальна об’єднана громада, котра утворилася більше року тому. Мурафа та Клекотина об’єдналися. Інші поки що не виявили бажання об’єднуватися, — каже Михайло Попов. — Це суто шаргородська ментальність, наші люди хочуть вчитися на чужих помилках, щоб не допустити своїх. Наскільки зараз краще живеться Мурафі з Клекотиною — важко сказати. Як на мене, то треба дивитися на показники. Так, бюджет, без сумніву, збільшився. Але чи правильно були розподілені гроші — життя покаже. Люди хочуть конкретику: що нам дасть об’єднання.

Двічі ми організовували координаційну раду і виїжджали до Хмельниччини, де територіальних громад найбільше. І вивчали їхній досвід.