Влітку, коли Шаргород задихався від смороду і всі в один голос заговорили про екологічне лихо, на світ божий випливла проблема, котра не вирішувалася кілька десятиліть. Місто не має власних очисних споруд.

Одного дня не запахло і річка Мурашка на очах почала гинути… Все це сталося, як стверджували мешканці міста, через стоки маслозаводу, де виробляється казеїн. Виявляється, на очисні споруди, котрі розраховані для відходів тільки одного маслозаводу, зливало відходи все місто.

Тоді директор маслозаводу Анатолій Ткач розповідав, що потужності заводських очисних споруд не справляються з обсягами, котрі скидає місто. «Для нашого підприємства їх би вистачило, бо при повній завантаженості завод давав би 200 кубів стоків, а дає зараз лише 40 кубів. А після того, як сталося забруднення, ми сироватку вивозимо на поля фільтрації іншого підприємства. Проблему з очисними спорудами намагаємося вирішувати спільно з міським головою, з головою райдержадміністрації», — сказав він.

Яка ситуація зараз? Цікавимося у міського голови:

– Каналізаційні мережі належать місту, а очисні споруди – маслозаводу. І коли у стоки потрапляє сироватка, то це й стає причиною смороду. Справді, після того випадку завод вивозить відходи виробництва до іншого місця. В міста є свої очисні споруди, але вони вже більше двох десятиліть не працюють. Кілька років тому з обласного бюджету були виділені гроші на проектно-кошторисну документацію, ми її виготовили, хоча це було дуже непросто. Тепер документи проходять експертизу. Для того, щоб запрацювали міські очисні споруди, потрібно 32 мільйони гривень.

Тетяна ВЕРБИЦЬКА