Він пішов проти рішення Собору УПЦ МП приєднатись до РПЦ Путіна, яка пішла в розкол із світовим православ’ям. Але за вибір України деякі місцеві батюшки із Вінниці одразу ввіткнули своєму владиці «ніж у спину». Хоча всі знали, що ще на Соборі, де вибирали Митрополита УПЦ МП, він як один із кандидатів на це місце прямо заявив, що він за Помісну Церкву України.

Президент Порошенко запросив єпископів Церкви Московського патріархату до Києва. Зустріч мала відбутися 13 листопада. Однак саме на цей час Онуфрій оголосив про інше зібрання владик у Києво-Печерській лаврі, приміщення якої належить державі Україна. Туди поїхали і 3-є ієрархів із Вінниччини – Іонафан, Агапіт та Симеон. Так була утворена «ловушка», в яку заманили ієрархів. Навіть тих, які ще вчора були готові об’єднуватись в Помісну Церкву України.

Митрополит Онуфрій до цього вже встиг поїхати на Собор Руской Православной Церкви, який охрестили «розкольничим», і запевнити Кіріла, що й УПЦ в його особі йде на такий розкол та стає філіалом Москви? Тому вже у Лаврі ієрархам МП оголосили, що це буде Собор. І УПЦ МП (яку, до речі, вже де-юре ліквідував Вселенський Патріарх Варфоломій, оголосивши незалежною від Москви) сама добровільно проголосувала, що вона не хоче бути Українською і незалежною, а таки стає філіалом Русской Церкви?

На цьому зібранні було офіційно повідомлено, що Церква Московського Патріархату не братиме участь в Об’єднавчому соборі з Створення Помісної Церкви України.

Почувши це, деякі єпископи УПЦ МП вже за кілька годин зустрілися з Петром Порошенком. Це митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр Драбинко, архієпископ Новокаховський і Генічеський Філарет і митрополит Вінницький і Барський Симеон. Але що найголовніше, кажуть, що вони прийшли від імені ще інших митрополитів МП, які не бажають йти у такий страшний для України розкол.

Митрополит Симеон був єдиним з-поміж 83 єпископів, учасників Собору УПЦ МП, хто не підписав підсумкову заяву. Він не погоджується з розривом євхаристійного спілкування з Константинополем, виступає за надання автокефалії. Митрополит – серед більше 10 митрополитів УПЦМП, хто підписував листа до Патріарха Варфоломія з проханням надати Україні Томос.

Чи стане владика Симеон компромісною кандидатурою на виборах предстоятеля Помісної Церкви на Соборі, який має відбутись вже у кінці листопада?

Ось як коментує ці події владика Симеон:

– Блаженніший Митрополит Онуфрій домовлявся з Президентом. Зі слів Митрополита ми зрозуміли, що домовленість про зустріч була і все йшло за планом. Ми приїхали до Києва, зібралися разом, перш за все, через запрошення Президента. Лист за підписом владики Антонія свідчив, що зустріч має відбутися у Києво-Печерській лаврі о 14.00.

Я не можу за когось відповідати. На мій погляд, організатори щось трішечки спланували заздалегідь так, щоби вона і не відбулася. Із самого початку, як тільки ми прийшли до Києво-Печерської лаври і почався Собор єпископів, у мене з’явився привід так думати. Першим запитанням, яке поставив Блаженніший Митрополит Онуфрій учасникам зібрання, було: чи слід зустрічатись із Президентом України?

Архієреї почали виступати, висловлювати власну думку. Говорили, що не слід зустрічатися, бо були ображені висловами влади, діями влади, пов’язаними з українським православним питанням. А інші, в тому числі і я, казали, що ми ж самі просили про таку зустріч ще з літа і чекали на неї. Ми не можемо відмовитися, тим паче, маючи запрошення. Приїхавши до Лаври, ми не знали, що після синоду відбудеться Собор. Все це вирішилося буквально за годину. Цікаво, саме завдяки запрошенню Президента ми вперше за останні чотири з лишнім роки від виборів предстоятеля нашої Церкви нарешті зібралися на архієрейський Собор.

– Ви брали участь у Соборі і єдиним із 83 єпископів не підписали підсумкову постанову через незгоду з рішенням розірвати євхаристійне спілкування з Константинополем і підтримку надання автокефалії Українській Церкві.

– Я вже 22 роки є архієреєм, і мою проукраїнську позицію завжди знали. Знають про неї навіть у Москві, тому що на ювілейному Соборі (РПЦ) ще за часів Патріарха Олексія у 2000 році я, будучи єпископом Володимир-Волинським, піднімав питання автокефалії. Я казав тоді, що РПЦ має надати нам її для того, щоб об’єднати український народ і жити в доброму сусідстві.

– Під час Собору деякі єпископи і вже тут, у Вінниці, деякі ваші підлеглі виступили за те, щоби відсторонити вас від управління єпархією?

– Та це були такі собі «перепалки» з окремими нашими собраттями. Вони звернулися до Митрополита Онуфрія. Ваше Блаженство, кажуть, бачите, як Симеон поводиться, потрібно подумати про його заміну. Я відповів жартома: мовляв, так і вас же можна замінити або давайте поміняємося місцями. Але Блаженніший усіх заспокоїв. Каже, ніхто ж нікуди не переходить, нічого ніхто не порушує, на якій підставі позбавляти?

– То рішення Собору УПЦ МП – це остаточний розрив із світовим православ’ям?

– Слабкості є в усіх людей, ніщо людське не чуже навіть архієрею. Старе й забуте радянське «всі за» спрацювало і на Соборі, коли питання поставили на голосування. Але повірте, у серці і в думках багатьох архієреїв зовсім інше. Я думаю, що зустрічі і розмови з главою держави будуть мати певний результат, йому вдасться змінити ставлення єпископів до автокефалії. Хоча я не кажу про більшість.

До речі, під час Собору чи не вперше з вуст Блаженнішого Митрополита Онуфрія ми почули такі слова: кожен сам представляє свою помісну церкву, яка називається єпархія. Вчиняйте так, як велить вам ваша совість. Тобто Собор ухвалив загальне рішення, але наше особисте рішення залишається тільки за нами. Як Президент підкреслив, що ми у жодному разі не створюємо державну церкву, як цього бояться єпископи УПЦ МП. Президент і держава не самі створюють церкву, а вони звернулися до церкви… В даному разі це Константинопольський патріархат, Вселенський Патріарх. Вони мають досвід лікувати розкол і право надавати автокефалію. До цієї пори ніхто не надавав автокефалію іншій Церкві, крім Константинопольського патріархату.

Я на Соборі єпископів мав виступ. Звернувся до Блаженнішого з такими словами: сьогодні наших 83 єпископів тут присутні, а всього нас 90, і Ви є главою. Якщо ми переходимо всі до Помісної Православної Автокефальної Церкви, ми ж автоматично знову вас обираємо главою всієї української громади Православної і вже об’єднаної Церкви. Бо за кількістю виходить так, що нас, єпископів УПЦ, може бути більшість на Соборі. Але замість нього деякі собраття-архієреї мені сказали, що я не можу вирішувати за всіх, висловлюватися від імені всіх.

– Як Ви прокоментуєте різне ставлення віруючих і духовенства вашої єпархії на Вінниччині щодо автокефалії та Вашого вчинку?

– Як бачите – воно різне. Вінниця більше за «Руский мир», а село — навпаки. А у більшості мирян, а також, думаю, єпископів і священиків в усій Україні зараз вичікувальна позиція. Мені сьогодні телефонують священики з інших єпархій, де архієреї проти автокефалії, і кажуть, що разом з парафіями переходитимуть до Помісної Церкви.

У постанові, ухваленій Собором єпископів УПЦ МП, вказано, що ми не задоволені рішенням Синоду у Константинополі, тим, що розкольників прийняли до Церкви без покаяння. Йшла мова також про особу патріарха Філарета (предстоятеля УПЦ КП). Єпископи казали, що він є проблемою і для священиків, і для вірян. На сьогоднішній день кажуть, що, керівники двох структур, а саме УПЦ КП і УАПЦ, зняли свої кандидатури на пост предстоятеля. Можливо, ця інформація, якщо вона правдива, вплине на думку наших єпископів.

– Ви висуватимете свою кандидатуру, щоб очолити Помісну Церкву України?

– Ми не маємо права самі висувати свої кандидатури і навіть не знаємо чітко процедури, за якою відбуватиметься висування і голосування на майбутньому Соборі.

Я за Автокефальну Церкву. Але рішення моє буде тоді, коли буде цей Собор.

Юлія Іванюк

Від редакції. Зрозуміло, що це доленосне питання для України зачіпає кожного. І у вас, шановні читачі, є різні думки з цього приводу. Саме тому діліться ними з нами. Обіцяємо вислухати кожного, адже саме у суперечці народжується істина.