Бо споглядаючи ці офіційні покладання квітів із «учасниками» довелося б позичати очі у Сірка… Не їм, мені. Бо ж совість заїдає тих, у кого є душа… А якщо там таблиця множення – вони «валитимуть» завжди і всюди – де є «інтерес».

Чому я роблю такі висновки? Бо в цей день 5 років тому ми із редакцією «33-го» ще зранку збирались із однодумцями на імпровізований майдан у Вінниці. Лив дощ. А ми стояли і доносили владі – місцевій і київській, що йти в московське іго – смерті подібно. Бо ж подивімося на себе у дзеркало – ми калмики, удмунти, кабардинці, ненейці, буряти, адиги… там всього 180 різних національностей у РФ ( нічого поганого до них не маю)? Ні – ми такі ж європейці як і ті хто поряд, у ЄС. Де живуть по честі і совісті. Де діють закони і є справедливість. Бо від Львова до Польщі – 62 км. Із Вінниці – така сама «єрунда». А наприклад навіть не до Варшами чи Праги, а Відня – стільки ж як до Москви.

Але хто міг допустити там у «великой и могучей», що не забула до цього гарантувати нам в Договорі «Вічну дружбу», роздягти і розброїти наші ЗС і забрати ядерну парасольку, щоб «хахли» були у вигідніших умовах?

Бо споконвічно і далі мали були «обслугою», «донорами процветатия» у пушечним м’ясом для бредових імперських амбіцій. І страшними голодоморами на політгеноциами українців вони таки зробили рабами – а тут вириваються туди, куди їх Ху.ло ніколи не поведе!

Що далі вони робили за допомогою нашої підлої і підступної 5-ї колони – знає кожен! 5 років біди і війни. Смертоносної, підступної і страшної. Яку і війною ще офіційно не назвали. Біглий зек-клоун і всюди – тут і там «перефарбовані лиси» без честі і совісті – бариги, що влізли у владу на крові майдану. І гендлюють усім!

– Ракова опухоль корупції поїдає Україну – криком кричать нам уже політики- іноземці.

Народ плете маскувальні сітки для передової, шлем на передову посилочки, часом за останні гроші, особливо матері та рідні «нульовки»… А вони – страшне павутинням відкатів… Сніг пройде і наступить весна… А павутиння треба змітати!!!

Я, як і тисячі, мільйони була на тому Майдані – із першого по останній день. У Києві і Вінниці. Тому дуже добре знаю хто там був із теперішньої вінницької влади і примазаних!

Хочете чесно? 4 – 6 депутати тодішньої обласної ради (це із Київським!) і 3-4 ( та й то не постійно) міської!!! І ці прізвища в мене викарбувані в серці!!! Тому не лукавте і не придумуйте відмовок- що його у Вінниці захватили політпартії!!! Я була там безпартійною депутаткою! Але в раду Майдану вибирало все багатотисячне віче прямим голосуванням.

І наш колектив, тисячі взагалі безпартійних але не байдужих вінничан!!! Люди, добрі, якби ви знали скільки ми впрошували місцевих керівників, депутатів-колег, місцевої інтелігенції, заслужених і народних, тих, що зараз при владі, вийти хоч раз до людей, виступити, підтримати… Але як кажуть «а в ответ тишина».

А були звичайні дядьки та тьоті, офіцери і генерали, хлопці і дівчата, яких я навіть по прізвищах не знаю, а так Дядя Гіша, Тьотя Ганя, просто Зоя…але які рятували Україну і Вінниччину як могли. Насправді це було не так романтично, а страшно і часом до безнадії важко. Пригадую, як від безсилля впала прямо на імпровізованій трибуні –втративши свідомість – і особливі ті підставлені руки допомоги. Серед них був і генерал Дисяк.

Як просили впустити із небагатьма колегами народ у обласну раду під час сесії. Бо ж візьме її штурмом! Не послухались. Зателефонувала прямо туди колега Люда Полішук із криками «вбивають людей»… І я кинулась в темні коридори…А там просто кишіло спецназівцями, що потонули в темноті і диму. Я руками у вишиванці немов крилами звільняла дорогу народу… і вони розступались – від єдиного дотику маленької жіночої руки… А могли б зробити таку темну, що знайшли б десь придушенною (Спасибі!). Але за мною не пішов жоден мужик – колега!!!! Ті, які тепер так розпинаються про Майдан! Зате полізли через пожежні драбити втікати від народу. Бо ж присягнути йому – зрадити Януковича, ПР!

Це була мить, коли ми всі поставили на плаху власне життя

Бо ж ініціаторів і організаторів Майдану в разі чого… не помилував би ніхто.

Пригадую як із підписом тепер начальника-правоохоронця мені принесли повістку у справі майданівців-терористів (У Вінниці). Я була на роботі і з колегами готували випуск чергового випуску промайнадівського «33-го». Тому затрималась.

Аж раптом дзвінок від сусідів:

– До тебе у хату ломиться цілий наряд міліції. Ховайся, втікай…

І вже на другий день після резонансу про ці події повтікали всі хто злякався, в тому числі із Ради вінницького майдану… А там було нас усього діючих з десяток.

Совість перемогла страх. Тому вже на тому ж тижні була викликана до слідчого. Де мене по повній програмі допитували по заведеній кримінальній справі спочатку слідчий, потім начальник слідчого управління про «теракт – захват облради і якоби масове отруєння депутатів-регіоналів – заколотниками- терористами». Розумієте, що по цій справі всім підозрюваним світило по 15 років тюрми… Потім почались перші арешти Володі Барцьося, нині депутата, студента Ковальчука, інших…

Я на власному досвіді, як могла, доводила, що отруїтись вони не могли. Бо ж першою вибігла в «цей газ». Але ж ці брехливі заяви писали реальні віннничани, щоб загребти надовго в тюрму нас!!!

Чи то в жарт чи реально, потім знайомі офіцери спецслужб розповідали, що щоранку і щовечора, вночі чи під ранок, коли ми із чоловіком повертались додому із Майдану, на наших головах спецназівці, які охороняли будинок губернатора, мого сусіда, перевіряли точку прицілу…

А ще хочу вкотре відповісти тим, хто вважав, що раду захоплювати не потрібно було! Так скаже лише не майданівець. Адже керівництвом Майдану було прийнято рішення – відтягти такими діями в регіонах – силовиків із Києва, щоб не потопили в крові майдан. Тому так сталось… Далі потрібно було саме для цього блокувати місцеві частини внутрішніх військ.. І ми разом із небайдужими вінничанами це робили. Де тоді були сьогодні властьімущі???

А коли зайшла на 4 –й поверх споруди Вінницької облради і дізналась, що молоді хлопці та дівчата, що окупувались там, розуміючи, що вони живі мішені і може навіть смертники, занесли в одну із кімнат для порятунку до тонни тротилу – стало страшно!

Зрозуміло, що вони б це використали лише у крайньому випадку! Але ці крайнощі чомусь дуже провокували наші безголові генерали та представники влади Вінниччини…

Хто не бачив замаскованих у дворах машин та автобусів із спецназівцями? Бо їм в голови приходили бредові ідеї – брати штурмом приміщення! Особливо тривожними були ночі. І небайдужі вінничани ночували там «як живий щит». Когось із сьогоднішніх там хтось бачив? Зате все життя буду пам’ятати жіночок, серед них відставну міліціонерку! Які в них очі – як в України!!!

Якби стався б штурм – був би спалений центр і розкидані трупи… Реальні, наших земляків. Причому що із однієї сторони, що із іншої. А про те, як побачивши героїзм власного народу на його бік таємно стали навіть вінницькі кримінальні авторитети (деякі!) і як довелось через них вмовляти наше тодішнє керівництво – відмовитись від штурмів і зберегти життя – то окрема тема. Бо ж професія така – знаю усіх! Як вони інсценували «захвати» тітушками ради, для очей і їхніх кураторів зверху! Щоб потім прозвітували і їм: мовляв робили, але – не вдалося!

Зрештою про це все і багато чого іншого читайте в моїй книзі «Журналістка покоління Х».

А на завершення зараз скажу: я і мої побратими – реальні, а не продажні, перекрашені і примазані, знаємо дуже багато про все і про всіх в ту доленосну мить історії. Роль кожного в тому смертоносному протистоянні.

І те, що наші керівники в ті рокові ночі майдану, коли ще Янукович вагався – втікати чи душити майдан його Антитерористичною операцією, таки дали згоду на приїзд до Вінниці 4-х автобусів (а може й більше) «Оплотівців» із Антимайдану. Щоб вони потрощили і спалити центр – щоб таким чином дискредитувати місцевих майданівців в очах вінничан і далі здійснити вже спецназівцями зачистку і вінницького Майдану із розміщенням у фільтраційні центри активістів (один із таких мав бути на території колишнього ГПЗ) це не бредні, як вирішили фейкові борзописці, а правда.

І те, що для чогось закрили на три і більше ночей всю міліцію міста в облраді, тримаючи голодною – холодною без виходу – також.

Як і те, що Вінниччина була дійсно одним із центрів постачання тітушок до і в дні розстрілу на Майдані – також правда. Як і те, що на Антимайдан щоденно їхали десятки автобусів із держслужбовцями і проплаченими тітушками – також. І організовували їх нині діючі заступники та начальники департаментів та управлінь!

І навіть явні злочини – супровід нашими даїшниками шести автобусів, набитих тітушками в дні розстрілу, із однаковими фальшимими номерами (для чого?!) – покладені під сукно! І про це усе уже давно є свідчення в правоохоронців. Журналістські розслідування – із фотофактами автобусів та справ. Але хто покараний?!

Ми! Терзаннями і розчаруваннями. Та ще замовними ріками бруду. Бо ж тепер вже не ми – вони майданівці!!! А реальні лідери – під ногами із рейтингами довіри плутаються!

Чи знаєте ви реальних майданівців при владі? Ні. Одна – контрреволюція – влучно оцінив ситуацію майданівець-колега.

А тому я кажу лише одне – помоліться сьогодні за душі вбитих. Бо ці люди – безневинно закатовані потрапили в рай, стали праведниками і тому судитимуть мене, тебе, кожного. Сподіваюсь, що й цю усю примазану шваль… Бо як назвати тих, хто прийшовши до влади на їхній крові розтерзує та обкрадає Україну?! Не зробивши навіть елементарного – знайти і посадити тих, кого вже знає весь народ і так!

І доки я буду бачити серед «почесних покладальників» до Небесної Сотні бариг, організаторів тітушок, чи просто боягузів, що засіли на дно чи змотались в теплі краї – перечекати, я туди не піду. Бо як розумієте знаю усіх поіменно!

Краще в церкву, але через контрреволюцію деяких наших панотців – вже й туди не знаєш куди йти! Ось так і живемо і надіємоь вже лише на Бога.

Спасибі, що вислухали.

Давайте згадаємо, як це було. Фоторепортаж журналістів “33-го каналу”. Із архіву газети.

З повагою,
член ради Майдану, депутат Вінницької облради, Заслужений журналіст України