Сергій Волинський став головою Погребищенської райради після оголошення недовіри попереднику в 2016 році. Нещодавно заяву на звільнення за власним бажанням написав голова Погребищенської РДА Іван Вінник.

Отож, до призначення нового керівника виконавчої гілки влади більшість питань доводиться вирішувати саме С.Волинському та першому заступнику голови РДА П.Шафранському. А ще Погребище сколихнула нечувана досі «НП» — вночі всі прокинулись від страшного зарева. Це горіли два магазини дружини голови районної ради. Далі — народний висновок цього резонансного злочину: підпал і помста чоловікові за принципові рішення ради.

Чому так жорстоко поплатилися, і чи знає він — хто? Ці та інші запитання про розвиток району, його досягнення та недоліки ми поставили Сергію Волинському.

– Сергію Олександровичу, як довго ще район не матиме голови РДА? Невже все розтягнеться на роки, як у сусідньому Липовецькому районі?

– Думаю, що ні, нова кандидатура уже погоджена Кабінетом міністрів та Адміністрацією Президента України, і цей чоловік пройшов усі співбесіди. Днями його призначать. Попередника ніхто не виживав. Напевно, він побачив ті непрості виклики часу і зрозумів, що працювати у владі стає надзвичайно важко.

– Ці страшні підпали — це також, щоб не лише помститись за ваші рішення, але й зламати вас? Хтось інший хоче керувати районом та впливати на рішення ради, політику району, зробити її кишеньковою? Скільки зазнала ваша родина матеріальних втрат через підпал?

– Це дійсно найстрашніше і найпідліше, коли мстяться рідним. Це за будь-якими кодексами честі — «безпредєл». Моя дружина докладала максимум зусиль, щоб створити цей бізнес. В її магазинах були дешеві товари. Були робочі місця, сплачувались податки. І раптом все пішло із вогнем. Завдано збитків на більше як мільйон гривень. Погодьтесь, що це підкосить будь-кого.

– Ми були на місці цих пожеж — для району це надзвичайно великі масштаби.

Скажіть, які висновки правоохоронців?

– Правоохоронці досі нічого не встановили. І я як слідчий у минулому можу сказати, що така неефективна робота тих, хто має захищати потерпілу людину, — наша спільна біда. Зрозуміло, що це помста. Але мене не зламали. Як віруюча людина розумію, що це чергове випробування, яке нас загартувало. Ще більше зміцнило мою родину і показало, що я на вірному шляху. Значить, наші рішення заради людей і громади.

– Знаємо, що у вас донька і її чоловік працюють в обласній поліції. Донька — слідчим. Скажіть, вони не могли посприяти швидшому розкриттю злочину? Як думаєте, діяли місцеві чи наймали виконавців?

– Дітей попросив не втручатись у справу. Це не їхня компетенція. А щодо виконавців — то діяли «професіонали». Все вирахували і розрахували. Робили це вночі, з інтервалами. Заїхали і від’їхали. Це були не місцеві…

– Які ваші досягнення і гордість району?

– У першу чергу, це покращення матеріально-технічної бази освіти та медицини. На жаль, у Погребищенському районі ще до нас була знищена уся промисловість. Серед останніх заводів — Погребищенський молокозавод, продукцію якого знали і любили як на Вінниччині, так і в інших областях. Неправильна економічна політика та небажання керівництва заводу перебудовуватись і йти в ногу з часом, якщо коротко, стали цьому причиною.

Тому зосереджуємось на освіті та медицині. Гордимось і докладаємо максимум зусиль, щоб у районі діяли ПТУ та Погребищенський медколедж, який готує кадри для всієї області та країни. Перевага цього закладу в тому, що він розміщений на одній території із районною лікарнею. І тому ці медзаклади тісно співпрацюють. Ми капітально відремонтували корпуси лікарні, вчасно подали тепло. Зверніть увагу на приміщення першої школи. Вона повністю відремонтована, запущено сучасний спортивний майданчик, і ми можемо запевнити, що це сьогодні найкраща школа області. За винятком двох, відремонтовані всі освітні заклади району.

Сьогодні у районі вирішується питання опорної школи. Отож, сюди довозитимемо школярів із інших сіл району. Укрупнимо цей заклад. Але мова не йтиме про ліквідацію інших. Тут будемо діяти дуже делікатно та із врахуванням інтересів громади. Навпаки, думаємо над питанням утворення ліцею в районі.

Недопрацюванням в освітній сфері на сьогодні є те, що нам поки що не вдається добудувати приміщення Гопчицької школи.

Ну і вже коли торкнувся теми недоліків, то основним вважаю неефективну роботу районної влади над створенням робочих місць. Болючою є також проблема відсутності середнього класу, який складає основу будь-якої сильної держави.

– Чому в центрі Погребища досі стоїть величезна пустка-споруда біля Дошки пошани?

– Вона так само мозолить нам очі, як і вам. Але це приміщення належить державі. Зокрема «Ощадбанку». За нього виставляється досить висока як для нашого райцентру вартість — здається, 8 млн. Тому його ніхто не купує.

– Хто вас підтримав на виборах голови?

– Однопартійці з «Батьківщини», «Свобода», Християнські демократи, Аграрна партія, інші патріотичні сили. Зараз знайшли мову із усіма фракціями. Бо, незалежно від партійної приналежності, працювати потрібно на громаду.

– У зв’язку із утворенням Єдиної Помісної Церкви України і небажанням митрополита Іонафана, настоятеля і вашого району від УПЦ МП, приєднатись до цього процесу, як ви далі будете діяти із захистом прав парафіян?

— Найголовніше для України — не втратити Божу благодать. Бо тоді вона точно не відбудеться як країна. Тому тут потрібно дуже виважено діяти. Всі храми, як відомо, належать релігійним громадам. Тому саме громади вирішуватимуть, куди їм йти.

Але те, що Церква має працювати на Україну та молитись за неї — очевидно.

Фото та відео – Олексія Бойко