Тут до випікання весільного хліба ставляться дуже відповідально. За народними повір’ями, готувати його повинна жінка, яка сама перебуває в шлюбі, до того ж є щасливою у подружньому житті. Починати пекти обов’язково з гарним настроєм, щоб на душі було спокійно, та й щоб у домі були затишок і злагода. А добра прикмета — якщо коровай ніби усміхається (збоку є наче вм’ятина). Про це на святкування Дня міста розповіла директорка Жмеринського районного будинку культури Людмила Доноаге.

– До Вінниці ми завітали із традиційною українською випічкою. Зокрема гусками із тіста у нас завжди запрошують на весілля родину, а ось парними – тільки наречену та нареченого. Село Носківці єдине в районі, де до цих пір печуть баранчики. А найкраще володіє цим мистецтвом директор місцевого будинку культури Оксана Кіськова. Тісто готують таке, як на коровай. Найважливіше — якісне борошно, — розповідає жінка. – Далі додають цукор, домашні яйця, молоко, дріжджі. Для того, щоб виріб мав форму баранчиків, використовують старовинні форми. Після того випічку потрібно обв’язувати червоною стрічкою та ставити на стіл перед молодими. Існує традиція, що тоді вони житимуть довго у парі, матимуть достаток та злагоду в родині. Цікаво, що в інших областях із баранчиками приходять похресники на весілля. А ось на Галичині його випікають у Чистий четвер на Великодні свята. Є села, де його готують тільки на Різдво.

Віталіна Володимирова