Журналісти «33-го каналу» у Погребищенському районі відвідали один з найбільш відомих не лише на Вінниччині, а й за її межами навчальних закладів — Погребищенський медичний коледж, де поспілкувались із студентами та викладачами, оглянули гуртожиток, їдальню, навчальні аудиторії…
Нагадуємо, що минулого року усю Україну сколихнула таємнича загибель трьох хлопців з Погребищенського району, один з яких саме навчався у цьому закладі… А ще студенти жалілись на «гарячу лінію» нашого видання, що у гуртожитку коледжу відсутнє тепло…
– Тож чи є у майбутніх медиків досі проблема із теплом у гуртожитку? Що думають про таємничий сплеск трагедій минулого року? Та як нині живе коледж?
– Ми досі не оговтались від загибелі нашого студента. Юнак був активний, добре вчився та займався спортом. У нас психологи тривалий час ретельно досліджували причини й обставини трагедії, — розповів заступник директора з гуманітарної освіти та виховної роботи коледжу Юрій Панасюк, який провів нам детальну екскурсію навчальним закладом. — Можливо, та інформація, що надходить нині звідусіль про самогубства, їхні детальні обставини, теж підштовхує когось до фатальної спроби звести рахунки із життям. На жаль, детально причина трагедії нам досі невідома. Але ми посилено працюємо із нашими студентами задля профілактики подібних надзвичайних подій.
– Яка нині ситуація у студентських гуртожитках? Як живе нині медичний заклад?
– На щастя, проблем із теплопостачанням нині немає. Це рік тому через поламки в котельні у жовтні минулого року «Віноблтеплоенерго» на декілька днів затримав нам опалювальний сезон. Не могли запустити котельню через поламку обладнання. Але цю поламку усунули. Але нині є інша проблема — гуртожитки ми повністю утримуємо за рахунок оплати наших студентів за їхнє проживання там. На заробітну плату нашим працівникам цього вистачає. А на поточний та капітальний ремонт і т.д., на жаль, ні. Хоча ми вже зробили досить суттєві покращення умов проживання студентів — ремонти, утеплення, відремонтували студентські кухні, душові кімнати, кімнату побуту тощо. Наш коледж, приміщення та гуртожитки — комунальна власність Вінницької обласної ради. Тож ще будемо просити у них додаткової фінансової допомоги.
Із навчальною базою, на щастя, проблем немає. Але поки що ми працюємо за Законом України «Про вищу освіту». Статус не визначений у зв’язку із новітніми реформами у галузі освіти. Й наш, і подібних нам медичних закладів. Ось наш керівник поїхав до Києва — дізнаватись у владних кабінетах відповідь на наші питання. Чекаємо та віримо у краще.
– Скільки дітей навчається нині у коледжі?
– Проблем зі студентами у нас теж немає. Нині навчаються 419 студентів. Зі всіх районів Вінниччини, є навіть діти з Закарпатської, Хмельницької, Київської, Житомирської областей. В основному вони вступають вчитись до нас відразу після дев’ятого класу. Діти їдуть за знаннями, новими враженнями, друзями, свідомо обирають, де їм провести найкращі роки студентської юності. 300 дітей зі всіх чотирьох курсів навчаються на державному замовленні. Це неабияк радує. Звісно, тому ми маємо забезпечити усі належні умови навчання та проживання нашим хлопцям і дівчатам.
– А чи багато бажаючих серед хлопців й дівчат одягнути білий халат?
– Наша спеціалізація — «медсестринство», ми навчаємо за трьома освітніми програмами — сестринська справа, лікувальна справа та акушерство. Більшою популярністю у абітурієнтів користуються сестринська та лікувальна справа. На акушерство теж йдуть. На жаль, проблем вистачає. Бо плата за навчання у нашому коледжі, як у профільних таких навчальних закладах, дуже висока — 18 тисяч гривень за рік, тоді як заробітна платня в українських медиків нині часто низька… Тож часто наші хлопці й дівчата, на жаль, їдуть заробляти гроші за кордон. І це біда усієї медичної галузі країни. Але, незважаючи на все, хлопці й дівчата вступають до нас!
– Чи багато ваших випускників стали військовими медиками, які щодня й щоночі рятують життя українських бійців на передовій на фронті та у лікарнях?
– Так! Багато хто вже став медиками у Збройних силах України та інших військових формуваннях, добровольчих підрозділах. Добра сотня хлопців й дівчат точно буде. Є навіть діти наших викладачів… Славною й трагічною сторінкою в історії нашого коледжу вписана доля військового медика Нацгвардії Сергія Кацабіна, який героїчно загинув під Дебальцевом взимку 2015 року… Це наш випускник. Ми готуємось відкрити меморіальну дошку в його пам’ять.
Інший наш випускник, Степан Крулько, — один з засновників Добровольчого медичного шпиталю імені М.І. Пирогова. Теж бойовий медик. До речі, його батько сільський голова села Левківки, то дуже допомагав й допомагає фронту. І наші випускники, наприклад, військовий лікар Юлія Данилюк, медична сестра Вінницького військово-медичного центру, кавалер ордена Наталя Сковоронська, медсестра Анастасія Рисак, хлопці-медики в погонах Роман Ясінський, Андрій Войт та багато інших хлопців і дівчат. Ми пишаємось ними усіма!
Фото Олексія БОЙКА
