Наші предки зазвичай у грудні розпочинали посиденьки. Дівчата, співаючи, дерли гусяче пір’я на подушки, вишивали, ткали і пряли вовну. Хлопці майстрували. Але у свято щось робити вважалося гріхом, і молодь мала час на розваги.
Із свята Введення розпочинався цикл зимових свят. За християнськими переказами, коли Діві Марії виповнилося три роки, батьки урочисто повели її до Єрусалима в храм Божий. Звідси й назва свята. У нас на Поділлі в цей день характерним звичаєм був прихід першого «полазника». Господарі пильнували, хто перший зайде в хату. Найкраще, коли це був молодий здоровий чоловік чи гарний хлопець, бо тоді й увесь рік для господарів буде так само гарним, усі будуть здорові, «вестимуться гроші». А дівчата, лягаючи на Введення спати, казали: «Введення, введи мене у той дім, де я буду вік доживати». Вони вірили, що у ту ніч присниться суджений.
7 грудня вшановують святу великомученицю Катерину. Напередодні Катерини після заходу сонця влаштовували вечорниці. Дівчата брали вишневі гілочки і ставили їх у воду або в горщик із землею. Якщо гілочка розквітала до Різдва, то цього року дівчина мала вийти заміж. 13 грудня – свято Андрія. Святий Андрій Первозваний був покровителем молоді. Тому перед цим святом молодь збирається на вечорниці. Дівчата гарно вбиралися, виходили у двір, символічно сіяли перед хатою жито, коноплі, льон, промовляючи: «Андрію, Андрію, на тебе коноплі сію». Цей обряд означав засівання своєї долі, бо зерно завжди асоціювалося із її засіванням. Поясом ніби боронили землю, куди впало зерно, тоді клали пояс під подушку, загадуючи уві сні побачити свого майбутнього чоловіка.
14 грудня вшановують пам’ять пророка Наума, якого вважають покровителем школярів. А ще ім’я пророка має спільний корінь із давньослов’янським словом ум (розум). Від цього і прислів’я «Прийде Наум – наведе на ум».
17 грудня — святої Варвари-великомучениці. Вважається, що свята Варвара має дар допомагати людям, рятувати їх від наглої смерті. У цей день варили вареники з маком, оскільки це вже час Пилипівського посту. Дівчата збиралися на вечорниці і ворожили на тих юнаків, на яких поклали надію у шлюбі. 19 грудня – святого Миколая Чудотворця. Миколая Угодника подоляни, як і всі українці, шанують найбільше з-поміж християнських святих. На Миколая і дітям, і дорослим дають подарунки. Святий Миколай опікується воїнами, перевозить душі померлих «на той світ», а ще володіє ключами від неба. Але більшість часу він проводить на землі, допомагає всім у скруті, мандрівникам у дорозі. Миколая вважають чудотворцем, бо він оживляє підступно вбитих, рятує від смертної кари невинно засуджених, опікується вдовами й сиротами. Але він карає неслухняних дітей і дорослих, котрі працюють у неділю. Святий Миколай опікується землеробством. Після Миколая молодь щовечора збиралася на вечорниці, а хлопці починали готуватися до Різдва й колядування.
22 грудня православні християни святкують день зачаття святої Ганни. Це свято не позначене якимись особливими обрядами. У народі це свято ще називають «родинами сонця». Це пов’язано з тим, що на це свято припадає зимове сонцестояння, після чого воно «повертає на літо, а зима на мороз». Відтак казали: «Прийшли Ганки — сідай в санки!» З Ганниного дня починали готуватися до новорічно-різдвяних свят.
З останнім місяцем року пов’язано чи не найбільше народних свят. Не забуваймо про ці свята, традиції і звичаї. Шануймо своє рідне.
Т. Панасюк,
зберігач фондів
