До Дня прапора та Дня незалежності наша газета писала про першого прапороносця з Липовецького району Володимира Турбівця, який ще задовго до проголошення незалежної України вивішав синьо-жовтий стяг над своїм будинком. Хоча за такі проукраїнські погляди його побратимів з Української республіканської партії тоді кидали за грати…

– Володимир Васильович у ті часи ризикував своїм життям і свободою заради незалежної України, але не боявся і не зламався. Він завжди був борцем, розвивався, як особистість. Уявіть, він навіть на пенсії продовжував читати англійську класику в оригіналі, його колекція англомовної літератури налічує більше 300 томів… Свого часу він побував в Америці з однопартійцями. Був почесним гостем королеви Англії. Це прогресивна людина, яка робила усе від нього залежне, щоб Україна була дійсно демократичною та успішною. Готував доповідь до роковин голодомору, яку так і не встиг презентувати…Просто не вкладається в голові, що цієї унікальної людини не стало, – пригнічений Василь Шпичка – давній знайомий покійного.

Товариш Володимира Турбівця з Липовця Олександр Роговий довгий час зберігав той найперший прапор у себе в архіві. Незадовго до НП він спілкувався з покійним.

– 7 листопада він до мене заходив. Розповів, що збирає довідки про землю. У нього в обробітку було 50 га землі, але на схилі літ він віддав їх в оренду. Цьогоріч вирішив забрати 25 га, щоб донька із зятем продовжили його справу. Покійний любив землю. Він завжди казав, що земля має належати українцям. Можливо саме ці гектари стали для когось ласим шматком?..

8 листопада на Дмитра Володимир Турбовець зник… Його довго шукали і знайши на 5-й день у трубі між двома ставками у його рідному селі… Обставини смерті дуже дивні…

– До ставка батько ніколи не ходив, він не рибак, навіть вудки не мав. І там по коліна води, як він міг втопитися, течії немає, щоб віднести тіло в трубу… Коли його ховали, на обличчі були видно глибокі зсадини… Тому в селі про нещасний випадок і тим паче самогубство ніхто не вірить. У тата були великі плани. Він хотів дочекатися онуків, мав допомагати нам на землі працювати. Але комусь, напевно, дуже не хотілося цього… – згорьована донька покійного Марія-Ернеста. Подвійне ім’я батькав їй дав, бо дуже любив Ернеста Хемінгуея, цитував його в оригіналі, як і Шекспіра. Останню книгу з англійської класики, яку він читав в останні дні, донька поклала йому з собою…

– Тата знали і поважали у Вінниці, і в Києві, і далеко закордоном. Усі товариші, друзі, знайомі прекрасно розуміють, що батько не міг би собі віку вкоротити. Тато завжди і всюди говорив правду в очі, не всім побалася його життєва позиція, він на все мав свою думку і міг чітко аргументувати свою позицію. Хтось його за це поважав, а хтось – ненавидів… Односельчани на похоронах розповіли, що останнього вечора перед зникненням, бачили в його хаті якихось двох незнайомців. Хто це був і що вони шукали в будинку, нам і досі не відомо. Можливо, їм потрібні були документи на землю чи гроші, чи той раритетний прапор?… Зараз з юристами працюю над тим, щоб переоформити на себе землю, яку батькові колись надали в довічне користування. Це була його мрія, щоб ми обробляли ці землі. Прапор передам в архів, бо це унікальна річ. На згадку від тата залишу у себе його книжкову бібліотеку, там є книга Гоголя, якій більше 100 років, він мені її на 18-річчя подарував. Хотілося б, щоб усю цю безцінну література перечитали його онуки, – поділилася своїми думками Марія-Ернеста. Донька не вірить, що вдасться знайти і покарати винних у смерті батька, каже, покладається на суд Божий…

У прес-службі обласної поліції повідомили, що по факту смерті Володимира Турбівця було порушено кримінальне провадження за ч.1 с.115 ККУ (з приміткою самогубство). За висновками судово-медичної експертизи справу закрили. Але громадські діячі, РУХівці налаштовані шукати адвоката, який би ініціював новий розгляд справи, аби довести, що їхній побратим не самогубець…