За чотири роки життя в Туреччині мені довелося багато чому навчитись. І ювелірна біжутерія — одна з моїх набутих навичок.

У Стамбулі біжутерний бізнес дуже прибутковий, бо майстри навчились один в один підробляти відомі марки і таке обожнюване турками золото. Все просто. Копії виливаються з дешевого сплаву і фарбуються якісним лаковим покриттям, яке не темніє до двох років. Неозброєним оком відрізнити підробку неможливо. Історії жертв біжутерного бізнесу важко порахувати. Ось кілька з них.

Алі познайомився з Нургюль в Інтернеті. Через тиждень після знайомства пара вже планувала весілля. Нургюль — сирійська біженка. З рідних у неї тільки батько. Закоханий Алі, як належить турецькому жениху, винайняв окреме житло, купив меблі, побутову техніку, килими, весільне вбрання нареченій і її батьку. І до того всього ще й заплатив батьку за наречену (така традиція). Не вистачало тільки золотих прикрас, бо якщо наречена без них, то люди скажуть, що сім’я жениха її не хоче. Алі вліз в борги, тому купив несправжнє золото, тільки для показухи.

Планував розказати коханій про це вже після весілля. І яке ж було розчарування, коли за 3 дні до весілля в орендованій для Нургюль квартирі не залишилось ні духу від неї. Забрали все, ще й квартплату назад попросили, і втекли. Алі довго шукав дівчину, заявив у поліцію. Спіймали її в ювелірному магазині в іншому місті, коли намагалась продати несправжнє золото. Затримали, бо Алі був вже п’ятим обманутим нею женихом.

Бариш і Севгі покохали одне одного ще в юності. Але не одружувались, бо сім’я нареченого збирала гроші. Всі витрати на весілля та майбутнє бере на себе чоловік. Тому незабезпечені турки часто проживають все життя холостяками. Бариш заощадив на квартиру, меблі та техніку, батько купив йому машину. Винайняли залу на весілля і ніч хни (дівич-вечір для нареченої). Але на золото грошей не вистачило. Тому свекруха домовилась із Севгі і купила їй підробку. Дівчина сама вибрала собі багато браслетів, кольє, кульчики. На весіллі золото виблискувало скрізь. Зробили так, щоб гості заздрили і ще довго після весілля пліткували.

Турецькі весілля відрізняються від українських тим, що дарують молодим виключно золото і гроші. І ніяких квітів та ковдр. На весіллі Омера та Фатіми їм на шию повісили атласні стрічки — і гості чіпляли голками на них гроші та золоті монетки. Гостей було так багато, що місця вільного на стрічках не залишилось.

Після весілля золото та гроші пара заховала на майбутнє. Та життя не склалось. Через три роки Фатіма подала на розлучення. Зібрала речі, дітей, поїхала до мами. Прихопила і клунок з весільним золотом та грішми. Обурений Омер під час засідання суду щодо розлучення скаржився, що Фатіма вкрала їхні спільні подарунки. Сюрпризом стало рішення судді повністю виправдати жінку. Бо за законом Турецької Республіки все золото та гроші, подаровані на весіллі молодятам, належать нареченій. І тільки вона має право ними розпоряджатися.

Світлана
Єрофєєва-Балджи