До недавніх пір одним із найбільших платників податків у Жмеринському районі був «Демидівський гранкар’єр», але в зв’язку із децентралізацією підприємство допомагає тепер Гнівані.

Вся надія була на Мартинівський спиртзавод, який славився ще за радянських часів і мав одні із найкращих показників в Україні по випуску продукції. Втім, вже більше року після успішного запуску тут знову тиша…

– Вже давно заводи з виробництва спирту стали приватною власністю й успішно працюють. Але наш є державним і відноситься до «Укрспирту». Таких на Вінниччині ще три. Ми навіть жартуємо: аби купити ручку, треба до Києва звертатись, — розповіли нам працівники Мартинівського спиртзаводу. — До 2017 року після трирічної перерви нарешті запустились. Але буквально два тижні пропрацювали — і нас знову зупинили. Хоча за цей короткий період ми встигли виготовити 44 тисячі декалітрів спирту та його реалізувати. Всього цього нам вистачило на півроку, аби виплачувати людям зарплати та повністю себе забезпечити. Тобто, із логістикою все добре, проблема в іншому. І всі знають, у чому, але бояться озвучувати вголос. Як приклад — Немирів, де під боком лікеро-горілчаний завод, але чомусь за спиртом їдуть аж за тисячу кілометрів.

Директор заводу у Мартинівці Микола Огороднік та його підлеглі неодноразово писали листи до Кабміну, губернатору, проводили збори, аби відновити виробництво. Але пройшов рік — і результату нема. Нещодавно депутати прийняли новий закон про зняття акцизу з біоетанолу. Але поки він запрацює, пройде півроку. Втім, напевно, це єдиний шанс, аби Мартинівський спиртзавод почав роботу. Наразі працівники виходять на роботу і отримують 0,75% від окладу. Із 125 вже залишилось 87. Багато виїхали за кордон у пошуках кращої долі.

Віталіна Володимирова