З давніх-давен на Андрія, в ніч з 12 на 13 грудня, молодь ворожила, вгадувала майбутню долю, ритуально кусала калиту.

Андріївські вечорниці — народне дійство з жартами і витівками. Це вечір молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя.

Отже, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Дівчата приносили сир, масло, яйця, борошно, фрукти. Хлопці — наливку і цукерки. Господиня варила узвар і картоплю на вареники, дівчата готували страви. А далі приходили парубки.

Кусали калиту… Калита – це великий корж із білого борошна. Посередині дірка, куди протягували червону нитку, і підвішували до сволока, щоб парубок міг дістати її зубами, тільки коли добряче підстрибне. Смикнеш за нитку — і калита підстрибне угору. Біля калити стає «пан Калетинський», веселий, жартівливий парубок. А «пан Коцюбинський» сідає верхи на коцюбу, як на коня, і їде кусати калиту.

А дівчата ворожили… Під чотири тарілки клали перстень, квітку, гілочку і ляльку. Першою вгадувала долю найстарша дівчина. Якщо перстень — скоро заміж вийде; якщо квіточка — дівуватиме; якщо гілочка, то розлука з милим чекає, а лялька – це зрада від коханого.

Від стінки п’ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали, і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею – другою буде справляти весілля; потім третя і т.д.

Коли вже дівчата лягали спати, то під ліжко ставили миску з водою, а зверху — дощечку (ніби кладку через річку) і просили: «Святий Андрію, допоможи, мене не залиши! Ти, місточок, не хилися, а ти, Іванку, мені приснися. Перейди річку — биструю воду й веди до шлюбу мене, молоду». І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні, яблуні, бузку чи черемхи. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива.

Ірина КАРМАЗІНА