Майже щодня Ларисі Гулько із села Немія Могилів-Подільського району доводиться долати понад 300 метрів крутими горбами, аби довезти свого сина Ярослава-Богдана на навчання та в реабілітаційний центр. 14-річний хлопець хворіє на ДЦП і пересувається на інвалідному візку.

– У сина неважкий ступінь цього захворювання, він розмовляє, не має затримки психічного розвитку та відвідує школу. Звісно, що успіхи не такі великі, як у інших здорових діток, але ми стараємось. Так сталось, що наше село знаходиться за Дністром, і місцевість там горбиста. Тому, щоб добратись до будинку, потрібно подолати гору з бруківкою понад 300 метрів. І все це з інвалідним візком. У теплу пору дорога в один кінець до школи займає 15-20 хвилин, стільки ж до райцентру, де син на реабілітації. А ось взимку такий шлях для мене — справжнє випробування, і щоб добратись, потрібна година. Було одного разу так слизько, що мене тягнули чоловіки, які розчищали трасу. Буває, що допомагають небайдужі люди, підвозять нас, якщо зустрічають на дорозі. Але більше я супроводжую синочка сама. Оскільки дітей на візку в районі 124, то я зверталась до міської ради, районної, РДА, до сільського голови із усним проханням, аби хоч стежку зробили з поручнями тим горбом. Бо про дорогу вже й годі казати. Втім, за два роки поки результату нема. Просили і в перевізника хоча б один автобус зробити доступним для людей з обмеженими можливостями, але теж не хочуть. Мовляв, то дорого для них.

Підтримує жінку її односельчанин Іван Томчук, який і став ініціатором звернення до нашої газети.

– На тій горі живе третина села, чимало там і матусь із візочками, які від того каміння просто розбиваються. Частина дороги асфальтована, а інші 300 метрів — це суцільний жах. Коли зустрічаємо Ларису із сином, серце кров’ю обливається. Вона вся мокра, поки знесе дитину донизу та наверх. Невже не можна їй допомогти, тим паче її старший син служить у зоні АТО? Більш того, хлопчику потрібне оперативне втручання. Голова села обіцяв машину для хворих дітей. Хочеться вірити, що свого слова дотримає.

Мешканці Немії вже ініціювали збір підписів на підтримку родини Гулько. Підключили бійців АТО, активістів «Євро сили» та інших небайдужих. Голова районної ради Володимир Сірант мав розмову із сільським головою, і разом вони шукають вихід із ситуації, адже через горбисту місцевість дорога буде дороговартісною і немає гарантії, що довго прослужить. Чиновники обіцяють, що обов’язково допоможуть у вирішенні питання.

Віталіна Володимирова