5.12 газета «33-й канал» під заголовком «Люди без зарплати, а керівник катається по закордонах» опублікувала крик душі жителів села Яруги Могилів-Подільського району.

У ньому обурені жителі давали прикурити керівнику фермерського господарства «Яружанка» Олександру Олександровичу Писарчуку: «Досі не розрахувався з людьми за паї… Своїм працівникам зарплату вже два місяці не платить». А ще їх страшенно обурило, що він «кілька разів побував за кордоном на відпочинку – фото виклав в Інтернеті, а для людей коштів немає». Дуже хотіли вони дізнатися, «яку зарплатню отримує О.О. Писарчук».

Критикували вони його і за те, що «на фермерському господарстві встановлено камери відеонагляду». І дійсно, як він посмів таким чином обмежити права людей (читай — злодіїв). «Хіба фермерське господарство — це супермаркет?»– ставили запитання селяни. «Що з нього можна украсти?»

Першими прочитали той «крик душі» не Олександр Олександрович, а його поважного віку батьки — багаторічні передплатники нашої газети. І мало не опинилися в лікарні обоє.

Їх можна зрозуміти — все життя важко, чесно трудилися і сина до цього ж привчали, а він отаке втнув, людей обманює… Заплакали тато з мамою. Батько — колишній робітник одного із вінницьких заводів — двічі кавалер ордена «Трудової слави», мати — колишній інженер швейної фабрики, теж заслужена людина. Ну, як ти їх, сину, заспокоїш, чим зарадиш? Радянська дійсність їх навчила вірити у першу чергу трударям, а не куркулеві, навіть якщо він і рідний син.

Телефонує він мені і розказує цю біду. А я знаю його давно, ще з 2014 року, коли починав волонтерити і возив від нього і відправляв на фронт по кілька мішків за раз різних круп.

Розказує мені те, що я й без нього знаю — законодавство передбачає крайній термін розрахунків з пайовиками — 31 грудня. Божиться, що на час публікації в газеті розрахувався з ними більш як на 90 відсотків. Залишилися в основному ті пайовики, хто в селі не живе. «З ними не так просто й розрахуватися вчасно, вони ж далеко, але я зроблю все, щоб за тиждень і їм віддати орендну плату. Тобто, розрахуюся зі всіма раніше відведеного законом терміну. За пай — півтора гектара — я плачу п’ять тисяч чотириста гривень. Городи всім пайовикам повиорював у селі. А щодо виплат боргів працівникам, які постійно працюють у господарстві — то їх ніколи й не було. Люди отримують зарплати вчасно, як і належить».

Хоча може бути й таке, що ці обурені жителі Яруги — це підігріті конкурентами пана Писарчука, які вже багато років трудяться над тим, як би його — вінничанина – посунути в цьому бізнесі.