Стали відомі подробиці «вовчого терору» у Могилів-Подільському районі. Чотирилапі розбійники, не лякаючись людей, різали худобу прямо на подвір’ях. Люди досі налякані — а раптом це звірі-мутанти… Так, вони декілька разів навідувалися до Миколи Боднаревського з маленького села Нагорян над самою річкою Дністер…
– За три ночі вовк загриз у нас чотири кози. Дві за одну ніч, а ще дві — у дві наступні ночі. Кози огороджені сіткою, але він прогриз у сітці дірку, проліз до загону. Перегриз козам горлянку, відгриз задню частину тулуба… Тоді ми з дружиною вирішили удвох чергувати вночі на господарстві. Першою «в караул» заступила дружина. Без зброї — тільки відро і калатало… Вовк підійшов до самого загону з козами, — розповів Микола Боднаревський. — Там ми залишили за приманку тушу вбитої ним кози. Але хитрий звір вперто не ліз туди. Близько о пів на першу ночі прийшов знову.
О першій годині вже я заступив на чергування. Теж без зброї. Вовк приходив знову тричі. Востаннє — близько п’ятої години ранку. Я добре роздивився його. Розміром з вівчарку, сіро-сива шерсть. Худорлявий, сухорлявий. Точно не собака. Потім ми знайшли великі сліди. Не собачі…
Ми живемо у центрі села, але хижаків це не зупиняє. По сусідству вовки загризли молодого бичка вагою близько ста кілограмів. Господар залишав його, поки тепло, на ніч прив’язаним на своєму городі… І знайшов скривавлені залишки туші. Хребет перекусили як ножицями. Задню частину тулуба відгризли… І це у центрі села, де ходять люди, діти. Біля нашого села прикордонна застава. Один боєць розповів, що коли вранці йшов на службу, то бачив, як вовк гнав козулю. Розповідали, що це розбишакував цілий виводок старих і молодих вовків. Може бути, тому що вовк, якого бачили ми — невеликий.
Чимало біди натворили вовки і в селі Слободі-Яришівській…
– Ми на маленькому хуторі на краю села тримаємо кіз. Далі поля кукурудзи, зарості, ліс. Вночі чую, як наші три домашні собаки голосно гавкають біля вікна. Виходжу — собаки побігли до загонів, де ми тримаємо кіз. Бігають колами, відчули слід. Я оглянув загони — ніби всі тварини на місці. Одна коза взагалі ночує на даху загону. А коли вранці зайшов до одного загону, то вжахнувся … Три кози розтерзані, — згадує потерпілий місцевий мешканець. — Перегризене горло, розірвана задня частина тулуба. Ще дві кізоньки стоять, задерши вгору голову. Горло перерізане, сліди укусів на ногах, кров струмком. Одна коза потім загинула. Інша, на щастя, вижила.
Непроханий гість перестрибнув через огорожу — паркан висотою приблизно півтора метра — і опинився у загоні. Через десять днів прийшов знову. Ми з дружиною почули гавкіт собак близько опів на шосту. В кукурудзі я побачив силует звіра. Зовні схожий на собаку, але стрункіший… Брудно-чорної масті… Побіг до загону — кози знову збилися в купу, одна знову лежить в калюжі крові, горлянка перерізана…
Потім мені розповіли, що невідомі звірі знищували домашніх тварин і у сусідніх селах. Може, вовки, може, здичавілі собаки? Я родом зі Слободи-Яришівської, нещодавно з родиною повернувся на батьківщину. Рік тому пізно восени, коли ми пасли кіз у лісі, то бачили дивну картину. Пробігла козуля, а через деякий час по її слідах — великий звір, дуже схожий на собаку… Голова опущена до землі, біг чітко за нею, немов прив’язаний за нитку. Вовк? Або мутант — помісь вовка з домашнім чи бродячим собакою? Судячи зі звичок, все може бути…
— З весни цього року зафіксовано близько 20 випадків нападу вовків на домашніх тварин, — розповів голова Могилів-Подільської районної ради Українського товариства мисливців і рибалок Іван Лученко. — За селом Яришів наш мисливець Станіслав Гулич здобув двох вовків. Потім ми провели одну облаву, у якій взяли участь близько ста мисливців із усього району. Прочісували яри, балки, кущі — улюблене місце притулку вовків. У великому густо зарослому яру підняли двох вовків. Наш єгер Іван Потурнак добув ще молодого вовка-самця, розміром з німецьку вівчарку. З того ж виводка. Ще один поранений молодий вовк втік. Будемо їх далі шукати. Залишилися ще дорослі самець і самка… Ми преміювали мисливців, які протидіяли хижакам. Безумовно, вовк має право на життя, як і будь-яка інша тварина! Але коли він не несе загрози домашнім тваринам і людям!
Люди, які страждали від вовчих набігів, кажуть, що поки напади сірих розбійників припинилися. Але чи надовго? До речі, як повідомив голова Вінницької облради УТМР Юрій Карвацький, в угіддях УТМР області з початку року відстріляли вже 15 вовків.
