Шаргородський район славиться не лише своїми садами та смачним домашнім чорносливом, а й запашною випічкою. З-під працьовитих рук господинь виходять гарні короваї, неповторні калачі, смачні пироги та вишукані торти.

Старожили розповідають: ще з давніх-давен коровай на весілля готували у п’ятницю. І був він однаковий у обох молодих. Тісто місили заміжні жінки з родини, яких спеціально запрошували. Кожна йшла «на коровай» з хлібом, мискою муки, а також несла яйця.

– Щодо інгредієнтів, то в нас не додають мед і корицю. Тільки домашні яйця, молоко, масло та борошно вищого ґатунку. Прикрашаємо квітами, косичкою та листочками із тіста. Сам коровай може бути як круглої, так і овальної форми, — каже зберігач фондів районного музею образатворчого мистецтва Юлія Михалко. — Нещодавно на свято Вінниці ми презентували близько десяти хлібів, більшість з яких були обрядові. Випікали їх Сніжана Морозюк із Слободи-Шаргородської, Надія Рябченко із Пасинок, Юлія Стахова із Носиківки, Лідія Боднарчук із Руданського Інна Кавецька із села Дерев’янки.

Славною коровайницею є і Людмила Лисенко із села Мальовниче. Вона ж багато років пече короваї не тільки на фестивалі, конкурси та святкові заходи районного масштабу, а й всеукраїнського та світового. Її випічку смакували в Італії, Білорусі та Росії. За словами жінки, чимало уваги вона приділяє історії хлібів. Зокрема калач на Різдво часто пече із трьох скручених шматків тіста. А на стіл ставляться три — один на один. Вони так символізують Різдво, Василя та Водохреща.

Віталіна Володимирова
Фото Олексія Бойка