У 1775 році 23-літній граф Станіслав-Фелікс Потоцький вирішив перенести свою резиденцію у Тульчин. Це було «будівництво століття»! Лише у 782 році двоповерховий палац і два флігелі, з’єднані з ним дугоподібними галереями, були завершені. Навколо палацу розкинувся пречудовий парк із озером. Зазвичай численні гості Потоцьких кидали у воду заздравні кубки і пригорщі золотих та срібних монет. Довгі роки вважалось, що в озері зберігаються цілі поклади золота.
Другим місцем зберігання скарбів називають підземелля під графським маєтком. Відомо, що між палацом і костьолом домініканського монастиря, розташованим у центрі Тульчина на пагорбку, був прокладений підземний хід – настільки просторий, що Станіслав-Фелікс їздив там у кареті на трійці коней. Частина підземелля, відкрита сьогодні, вражає розмірами!
Ажіотаж навколо пошуків золотих скарбів виник у 1805 році, одразу після смерті графа. Подейкували, що перед кончиною Станіслав-Фелікс десь надійно заховав свої капітали, а оскільки помер він у Тульчині, шукати треба саме тут. За переказами, Потоцький таємно поселив у підземних переходах ченців-алхіміків. Вони нібито добували золото із свинцю – іншим чином селяни не могли пояснити походження мільйонів Потоцького.
Так чи не так, але факт існування підземної скарбниці письмово засвідчив Леон Потоцький, племінник господаря палацу. Одного разу, стверджував він, Станіслав-Фелікс вирішив віддячити йому за надані послуги. Удвох вони спустилися в підземелля, суцільно заставлене шафами і скринями із золотими монетами. Але дядько, відомий своєю скнарістю, в останню мить зупинився, трохи поміркував і вручив панові Леону лише одну золоту монету. У тому, що золото Потоцьких існує десь у Тульчині, місцеві жителі не сумніваються. Але знайти його поки що не пощастило нікому…
Ірина КАРМАЗІНА
