Михайло Роскошенко — із освітянської родини. Його 70-річна бабуся досі викладає фізкультуру в Жмеринці, мама працює у будинку творчості. Хлопець закінчив на відмінно ліцей, навчався у педагогічному університеті за спеціальністю «історія та право».
Після того отримав диплом магістра у Донецькому університеті. Певний час працював не за профілем, бо хотілось кращої заробітної плати. Далі була робота бібліотекарем. Втім, коли Михайло зрозумів, що любить дітей і хоче присвятити себе вчительській справі, у вінницьких школах та по району йому місця не знайшлося, а взяли людину, яка ще й не закінчила навчання. Була лише одна вакансія у Пикові Калинівського району. Молодий педагог вирішив спробувати. Перший час щодня їздив із Вінниці по 100 кілометрів, і доводилось прокидатись близько п’ятої ранку. За місяць на дорогу йшло 1600 гривень. Хлопець підрахував, що це дуже багато, і став шукати кімнату у Пикові.
– Коли йшов на роботу, мені казали, що із житлом проблем не буде. Втім, вийшло трохи по-іншому, але я ні на що не скаржусь. Осінній період проживав у сільському будинку, який мені залюбки надав місцевий чоловік. Щоправда, із комунікацій було лише світло. Та все те компенсовувала чудова природа Пикова та люди. Бо тут вони добрі та чуйні і завжди пропонували допомогу. Але коли вдарили морози, жити в хаті стало холодно. Грубку треба було розчистити, аби грітись. Але оскільки я людина не сільська, не хотів нашкодити власнику чи призвести до пожежі. Згодом купив електричний обігрівач, але потужність не дозволяла зігрітись і разом із тим щось приготувати. Був випадок, коли приїхав з дому, а в чайнику замерзла вода.
У молодого вчителя не витримували нерви, і він задумувався над тим, аби піти. Проте на допомогу прийшов директор Пиківської школи №1 Петро Волосенко, який очолює заклад понад 30 років. Він запропонував Михайлу пожити у бібліотеці, бо на власному досвіді мав схожу ситуацію. Вчителі із розумінням до цього поставились, бо серед них шестеро теж їздять із інших населених пунктів на роботу.
– Вдень бібліотека — це адміністративне приміщення, де працює відповідна людина і діти отримують книжки. А після обіду — моє житло, де проживаю чотири дні на тиждень. На вихідні їду до Вінниці, де маю власне житло. Дирекція допомогла із ліжком та ковдрами. Тож намагаюсь берегти здоров’я і не простудитись, бо як мене не буде — зупиниться навчальний процес у моїх учнів, — додає Михайло Роскошенко. — Втім, школа обігрівається добре, поряд батареї, і не маю жодних нарікань. Поряд маю стіл, де готуюсь до уроків та читаю. Інтернет лише мобільний. Їжу готую у мультиварці, маю електрочайник, який слугує мені душем. У приміщенні холодильник, де зберігаю продукти. Лише вбиральня знаходиться на вулиці. Та я ні на що не скаржусь, адже люблю свою роботу, учнів, здобуваю стаж. Вдячний директору та колегам, що мене підтримують. Дехто каже, аби працював не за спеціальністю, але у Вінниці. Я так не хочу. Мене все влаштовує!
Голова Пиківської сільради Федір Козак каже: те, що вчитель мешкає у бібліотеці, дізнався днями, бо до цього ніхто не звертався і не розповідав.
– Я відразу зателефонував директору, і разом ми шукаємо варіант. На рибгоспі маємо помешкання, які нам передали на баланс. На сьогодні там живе одна людина, ще дві вільні квартири є. Треба зробити ремонт, поставити вікна та двері. Але опалення пічне. Якщо вчитель буде згоден — із весни почнемо роботу, кошти виділимо. В крайньому випадку до себе заберу педагога, аби не казали, що якось образив. У мене є газ, місце, сало та картопля.
Начальник відділу освіти при Калинівській РДА Сергій Ференець зауважує: забезпечення житлом працівників не є завданням органів державної влади. Проблему треба вирішувати на рівні громади.
– Ми, в свою чергу, відслідковуємо ці процеси і в разі потреби втручаємось, — каже Сергій Ференець. — Загалом у нас у районі 498 педагогічних працівників, з яких 205 доїжджають до місця роботи. Звичайно, таких прецедентів, аби з Вінниці вчителі добирались до школи, давно не було. У Пиківській школі №1 це третій вчитель історії за останні три роки, який змінився. Один пропрацював 15 років і звільнився. Інший протримався на роботі рік, а цей молодий спеціаліст працює з 1 вересня. Ми йому оплачуємо доїзд з розрахунку 46, 50 грн. на день. За вересень-жовтень віддали кошти, залишились листопад та грудень. Після того як Михайло Роскошенко вирішив, що їздити йому невигідно, директор школи шукав квартиру. В одній із них умови були не дуже прийнятні. Те, що вчителя поселили у бібліотеці, це від безвиході, бо не так просто у селі знайти житло. Втім, ми вже вирішуємо проблему і вже маємо кілька варіантів.
Тож поки чиновники ще розмірковують, як владнати ситуацію, директор школи Петро Волосенко готовий з 2019 року звільнити один клас початкової школи, перевести туди бібліотеку, а у приміщенні зробити кімнату для молодого вчителя. Вже й показав її нашому журналісту. Площа справді велика. Це, як жартує освітянин, для майбутньої дружини та діток Михайла Роскошенка.
Віталіна Трудько
