Історичний музей Жмеринки заснований у 1969 році. Останні шість років він розташований у старовинній будівлі на вулиці Центральній.
Тут понад 4 тисячі експонатів від трипільської культури, бурхливих подій історії України першої половини ХХ ст. та до сьогодення. Втім, не лише унікальною експозицією славиться музей. Як розповіли його співробітники, тут мешкає… привид.
– Ми знаходимось у старому графському будинку. Поки немає документального підтвердження, але за свідченнями людей, які вже виїхали, належав він Дмитру Федоровичу Гейдену — предводителю вінницького повітового дворянства. У нього голландське коріння. Більше ста років тому він мав вже свій бізнес — цегельний завод та експортував пиво до Фінляндії. Причому слава про цей завод линула далеко за межі краю, про що може свідчити хоча б золота медаль на Всесвітній виставці 1908 року в Парижі. На підприємстві, окрім місцевих жителів, працювали чеські пивовари. Також чоловік займався меценатством і мав маєток у Сутисках.
У Жмеринці Дмитро Гейден побудував будинок у стилі українського бароко, який слугував йому як офіс і де проходили бали. Точна дата його зведення невідома, адже перший потяг у нас був у 1870 році, працювала залізниця та депо. Дещо з фрагментів оздоблення ми зуміли зберегти і у майбутньому плануємо відреставрувати. У виставковому залі цікава акустична система, чим тихіше говориш — тим краще чути. Є фото від 1917 року цієї будівлі, на фоні якої стоять озброєні червоноармійці. Кажуть, що навіть був штаб Семена Петлюри та ресторан для більшовицької еліти, — розповіли співробітники музею. — Під час робочого дня ми періодично звертаємо увагу на відеокамери і одного разу помітили на них щось підозріле — білий силует, який постійно рухався. І сталось це тоді, коли перевезли майже всі експонати із фондосховища.
Ми собі думаємо, що це привид Дмитра Федоровича Гейдена. З’являється він як вдень, так і вночі. Веде себе гарно, не шкодить, тож зовсім його не боїмось, і думаємо, що він нам допомагає. Був випадок, коли нам не вистачало коштів на вивіску, але ми нікому про це не розповідали. Та невдовзі до нас прийшов художник-підприємець зі словами, що хоче допомогти. Або напередодні виставки захворів майстер і бракувало картин — і раптом з’являлась людина з повним комплектом робіт.
Додамо, що нещодавно працівники музею взяли участь у науково-практичній конференції, де були фахівці як з району, так і області. Можливо, вона щось допоможе більше дізнатись про історію славетної Жмеринки та її жителів. Бо вже зараз є версія, що місто раніше мало іншу назву — Бойківці. Є також відомості, що Жмеринка може бути старішою на 300-400 років.
Вікторія Снігур
