Ризикувати життям, щоб зробити рідкісний кадр, вже стало справжньою пошестю серед мільйонів молодих людей, які користуються соцмережами.
Вони лізуть на дахи чи під колеса поїздів, заходять до клітки із небезпечним звіром або ж підкорюють висотки та називають себе руферами. Для одних вони хулігани або самогубці. Для інших — загублені підлітки. Мабуть, найпопулярнішим серед руферів в Україні є Павло Ушивець, якого називають ще Мустанг. Саме він влітку 2014 року перефарбував половину зірки на шпилі висотки у Москві в кольори нашого прапора. Разом із ним було ще троє однодумців із Росії.
Сам Павло нещодавно підкорив соцмережі тим, що виліз у Дубаї на кран, висота якого 452 метри. Віталій Раскалов — найвідоміший з російських руферів з українським громадянством піднімався на хмарочос «Москва-Сіті», вершину знаменитої статуї Христа Спасителя в Ріо-де-Жанейро та вежу Фінансового центру Шеньжень у Китаї. Справжній резонанс викликало відео, на якому група школярів, серед яких дівчина, без всякого страхувального спорядження у столиці залізли на найвищий міст України – Південний (135 метрів). На щастя, їх вилазка пройшла успішно і ніхто не постраждав.
У Вінниці руферів теж вистачає. Минулої осені група молодиків підкорила 16-поверховий будинок і вилізла на дах. Небезпечні розваги пройшли без неприємних сюрпризів. Крім того, наші земляки робили фото із вінницької телевежі, та «Ювілейного». А ось історія, яка трапилась у квітні із 15-річним Дмитром Філіповим із села Немія Могилів-Подільського району, закінчилась не так добре. За словами матері хлопця, уже кілька років він є руфером, а на підкорені висотки вивішує українські прапори.
– Син вчиться у ПТУ в Мазурівці на кранівника-висотника. Розповідав, що дізнався з Інтернету, як страшно лазити дахами будинків, де фасад має решітчасте оздоблення. Та хіба могла знати, що він наважиться спробувати це у Могилеві-Подільському. Газовою трубою він піднявся на піддашок під’їзду. А далі по оздобленню захотів видертися на дах. Майже доліз до кінця, та раптом плита похилилась, — каже мама Любов Маратканова. — Дмитро полетів вниз з висоти 33 метри! Падаючи, встиг зачепитись за гілки дерев, які послабили силу удару. Приземлився на піддашок з бетону. Прибігли люди та викликали «швидку допомогу». У лікарні діагностували складні відкриті переломи плеча, стегна, стопи, черепно-мозкову травму, забій мозку, травматичний шок… Медики його повертали з того світу близько п’яти годин. І тут трапилось справді диво.
Після інциденту пройшло вісім місяців, а Діма досі лікується. Щоправда, вже у столиці. Днями його прийшов привітати із іменинами рекордсмен-силач Василь Вірастюк, аби хоч якось підтримати. Адже мамі, яка підробляє кондитером, бракує коштів.
– Оперували сина у Вінницькій дитячій обласні лікарні. Було 4 операції, поставили на руку апарат Ілізарова, шийку стегна скріпили шурупами, коліно скріпили пластиною, по всіх кінцівках поставили шпиці. Пробули ми так два місяці, — додає мама. — Потім вдома пробули на реабілітації 5 місяців. У жовтні поїхали знову у Вінницю, щоб зняти апарат Ілізарова. На другий день у сина зламалась рука — і знову пластина… Розробляли коліно і руку.
Але у нас щось пішло знову не так. Рука вивернулася в другий бік. А коліно не можем зігнути. Нещодавно звернулись в Інститут травматології і ортопедії. Нам зробили обстеження. І з’ясувалось, що жодна операція не пройшла успішно. Сина треба терміново рятувати, бо на все життя може залишитись інвалідом. Ось так захоплення руферством обернулось трагедією для нашої родини…
Вікторія Снігур
