Вінничанка Ірина Люблінська створює витончену білизну із натуральних тканин, яка вражає оригінальністю навіть дуже прискіпливих критиків. Вона створила власний бренд Lublyana.
– За фахом я бухгалтер. Коли пішла в декрет, наша фірма закрилась. Зрозуміло, що потрібно було шукати щось нове, адже я виховувала маленького сина. Два роки тому виникла ідея шити жіночу білизну, адже я та багато моїх знайомих часто стикались із тим, що у магазинах важко щось собі підібрати. Особливо тим, хто має нестандартну фігуру.
Для початку вивчала та шукала потрібну мені інформацію, пішла на курси крою і шиття. Втім, я зрозуміла, що пошити білизну такої якості, як хочу, не зможу. Тому знайшла досвідчену майстриню, з якою досі працюю. Згодом зареєструвала власну торгову марку Lublyana, яка походить від мого прізвища — Люблінська.
Нині у команді Lublyana працює 10 чоловік. Це власниця бренду Ірина, її помічниця, кравчині та продавці-консультанти. У асортименті комплекти повсякденної білизни, мереживні бралети, комплекти для сну, піжами, халати, майки, купальники, портупеї, дитячі піжами. Серед покупців не лише вінничани, а й мешканці Києва, Львова, Кропивницького, Харкова…
– Для мене головне – щоб білизна була якісною, гарною та зручною. Тому наш девіз – «для закоханих у комфорт». Вважаю, що наші вироби не тільки підкреслять переваги, але й приховають недоліки. Головне – підібрати саме свій розмір. Вся білизна в нас пошита в одному екземплярі. За тиждень виготовляємо до десятка моделей в декількох розмірах. Як правило, не шиємо багато, адже ми не фабрика. Працюємо із бавовняним трикотажем, еластичним мереживом, шовком, атласом, біфлексом. Обладнання у нас промислове та нове, нитки — німецькі. Чашечки для бюстгальтерів купуємо прибалтійські, бо вони дуже гарно поглинають вологу та пропускають повітря, — додає Ірина Люблінська. – Не раджу носити синтетичну та тісну білизну. Нашим найбільш оригінальним замовленням був комплект спокусливої білизни із тонесеньких смужок та комплект білизни для піжамної вечірки.
За словами Ірини, українським брендам досить складно потрапити на ринок, бо чимало китайських і турецьких виробників.
– Дехто вважає, що 100 чи 150 грн. віддати за трусики – це занадто дорого. Але вони ніяк не можуть коштувати дешевше. Це дуже копітка та делікатна робота. А ще реклама, оренда, податки. Але людина ж має кудись прийти і подивитись на якість швів, десь зробити примірку. А ще дуже приємно, коли в руки даєш флаєр, що зроблено у Вінниці. Хочеться, щоб ми носили із гордістю те, що зроблено в нас – в Україні. Нами, українцями, для нас! Ну, що ще може бути кращим?
Віталіна Трудько
