Його Різдвяна служба у кафедральному соборі Вінниці увійде в історію України. Такого єднання Бога, України і вірян у нас ще не було, – ділились віруючі переповненого Спасо-Преображенського собору.
Коли священики, керівники від влади, парафіяни почали співати колядки – здавалось, відкрились Небеса.
– Знаєте, коли я був разом із делегацією України в Туреччині, в тому Царгороді, як прийнято було називати місто Константинополь, відчував серцем воїстину подвиг Блаженнійшого Вселенського Патріарха Варфоломія, що став на бік України, чув ці довгоочікувані слова про надання автокефалії Помісній Церкві України, впускав в серце і душу благодатну новину, що тепер наша Українська Церква засяяла на небосхилі світового православія як 15-та зірка рівних серед рівних православних держав, я вже не знав, де я був: на землі чи на небесах, – ділився владика Симеон.
Цікаво, що коли підняли літописи пори, коли більше 1000 років тому так само наш князь Київської Русі Володимир приїхав туди із делегацією наших предків, щоб просити для України Православну митрополію, вони точно так відтворювали цю подію.
У ті епохальні і такі хвилюючі для моєї душі миті що я відчував? На думку прийшли спогади дитинства і юності – в моїх рідних краях. День весілля – мати віддавала доньку заміж. Зичила їй щасливої долі і життя. Бажала тільки найкращого. Раділа, що вона створює власну сім’ю.
Так і матір-церква в особі його святості Блаженнішого Патріарха Варфоломія відпускала свою доньку, Православну Церкву України, у вільне життя.
Я хочу наголосити, що в усьому світі православна церква – одна. А всі автокефалії – її діти. Тому і називаються так – Православна Церква Греції, Болгарії, тепер й України. Ставити на перше місце назву держави, а потім церкви – неправильно.
Важким і мій був шлях до цього дня. Бо 30 років я робив, як і інші, те, що доводив, що є канонічним у нашому православії, що ні. А зараз радію, що всі церкви тепер є канонічними. І кожен робить вибір. Радію, що багато священиків вчорашнього Московського патріархату, як і наш собор разом із вами, дорогі мої брати і сестри, перейшли до Помісної Церкви України. Приємно, що багато хто повідомляє про перехід в ці дні, і вірю, що це приєднання буде продовжуватись. Ми маємо унікальний шанс – об’єднатися усім православним і створити в Україні найбільшу Православну Церкву у світі. Мабуть, тому так багато перепон чинять нам наші недоброзичливці. Як знаєте, мені якимось рішенням МП прислали заміну і навіть заборонили службу. Але хто і чому?
Ніяких статутних вимог я не порушував. Це визнав Вселенський Патріарх. У статуті записано, що я маю виконувати розпорядження Митрополита Київського і всієї України. Я і виконую, бо сьогодні таким є лише один – Преподобний Владика Епіфаній, визнаний Вселенським Патріархатом. УПЦ МП в Україні вже не існує, як і її посад. Всі владики, священики, які є на території України із цієї церкви, вже не є українськими, вони є архієреями і священнослужителями Російської Православної Церкви, її структурним підрозділом, неправомочним щось вирішувати в Українській Православній Церкві. Материнською церквою всіх православних церков світу була, є і буде Константинопольська церква.
Владика не обминав важких для нього і кожного в цьому храмі тем.
Бо він, як і вірні йому священики, які стояли пліч-о-пліч тут з ним на службі в храмі, співаки хору, кожен із парафіян були тут, бо зробили свідомий вибір.
– Для кожного із нас шлях до отримання Томосу і вибору, з ким бути – був непростим. Ми пізнали зради, додалось сивини і, може, трішки осунулись та втратили вагу (владика із посмішкою показав на себе), весь світ підтримував Україну, але й були мільйони не бажаючих для України Томосу, які навіть молились за це. На жаль, і в нашій державі… Але Бог вирішив так – він став на бік України. Бо Він є любов… І Він із правдою. Тому правда на нашому боці.
І ось ми сьогодні, браття і сестри, маємо свою Православну Церкву. Після спільної молитви у Софії Київській, а до цього із Вселенським Патріархом – я одразу поспішив на службу до вас, вітаю всіх вінничан із Різдвом і дійсно Різдвяним дивом. Бо ця подія є не менш значимою, як отримання Україною незалежності.
На святковій Різдвяній службі були присутні та виступили із вітальними словами голова Вінницької обласної адміністрації Валерій Коровій, голова облради Анатолій Олійник із дружинами, заступники голови ОДА Андрій Гижко, Ігор Івасюк, начальники департаментів Людмила Грабович, Володимир Буняк, заступники міського голови, інші. Храм був переповнений парафіянами. Ми вочевидь переконались в цьому,
як на вечірній службі 6-го січня, всенощній, ранковій і вже вечірній не було де яблуку впасти. Так що чутки про те, що собор пустує, неправдиві.
Тут були парафіяни не лише кафедрального собору, але й інших церков вчорашнього МП УПЦ, що перешли до ПЦУ.
На всіх попередніх службах парафіяни молились за Україну і вболівали за владику Симеона та українську делегацію, що літала до Туреччини отримувати Томос.
Боялись, щоб їх не спіткала доля літака польської делегації чи отруєних у Солсбері…
Але Бог милував. Нагадуємо, що 1500 років тому Візантія із столицею в Константинополі (нині Стамбул), до якої належав і Ізраїль, із усіма святими місцями, як одна із її провінцій, за царя Костянтина і його матері Єлени вперше визнала християнство офіційною релігією, стала столицею світового православ’я. На місцях народження, життя і вознесіння Ісуса Христа побудувала храми та заснувала монастирі. Стала столицею Вселенської Православної Патріархії. З того часу, за канонами, лише Вселенський Патріарх, сьогодні це Блаженніший Варфоломій, і Синод, що там засідає, має право надавати автокефалію тій чи іншій церкві. 1000 років тому за князя Володимира та його сина Ярослава Мудрого Київська Русь отримала незалежну Митрополію. 333 роки тому, шантажем і насильним шляхом її ТИМЧАСОВО підпорядкували московській, яка була створена неканонічно і сотні років не визнавалась світом. У жовтні 2018-го Вселенський Патріарх своїм рішенням ліквідував це ТИМЧАСОВЕ підпорядкування. В УПЦМП був шлях створити незалежну Православну Церкву України, увібравши в себе всі інші православні церкви. Але вони не лише відмовились від участі у Соборі, але й позбавили себе будь-яких прав на Київську митрополію, влившись в Російську православну церкву як структурний підрозділ. Після чого Вселенський Патріарх позбавив архієрея Онуфрія титулу Митрополита УПЦ МП.
Перестала існувати і УПЦ МП. Тепер вона за рішенням ВР має перейменуватись у Російську Православну Церкву в Україні.
Отож перед кожним є вибір – куди піти. Як відомо, Конституція України гарантує кожному вільний вибір віросповідування. Такий вибір кожній людині дає й Бог. Щоправда, за дії кожного і спитає у свій час.
Всім щасливого Різдва!
З Богом і Україною –
Заслужений журналіст України
11 января день памяти преподобного Лаврентия Черниговского.
Слова Преподобного Лаврентия о Руси, о ересях и расколах
Преподобный Лаврентий говорил настойчиво и строго, с предупреждением, что наше родное слово Русь и русский. И обязательно нужно знать, помнить и не забывать, что было Крещение Руси, а не крещение Украины. Киев — это второй Иерусалим и мать русских городов.
В Польше была тайная иудейская столица. Иудеи понуждали поляков завоевывать Русь. Когда поляки завоевали часть Руси, то отдали иудеям в аренду православные монастыри и церкви. Священники и православные люди не могли без их разрешения совершать никаких треб. Теснили и притесняли православных со всех сторон, покровительствуя Польше, католичеству и унии.
Иудеям очень не нравились слова: Русь и русский, поэтому назвали сначала завоеванные поляками и отданные им в аренду русские земли Малороссия. Потом опомнились, что здесь есть слово Рос, и назвали Окраиной. Слово окраина — это позорное и унизительное слово! Какая окраина? Чего, почему окраина?! Ведь за этой мнимой иудо-польской окраиной находятся другие страны и государства. И позже по их же указке поляки узаконили нам понятия Украина и украинцы, чтобы мы охотно забыли свое название русский, навсегда оторвались от Святой и Православной Руси.
Преподобный Феодосии, игумен Киево-Печерский, писал, чтобы мы не хвалили чужую веру и ни в коем случае не соединялись с католиками и не оставляли Православную Веру. Близкие по духу великие Архиепископы Лазарь Баранович, Святитель Феодосии Черниговский и Святитель Иоанн, Митрополит Тобольский, — они всеми силами старались по слову Господа Иисуса: «Да вси будут едино», быть с Православной Россией, чтобы вместе составить Святую Русь. И чтобы навсегда освободиться от польского владычества и от гнета иудеев и их аренды и избавиться от чуждого нам католичества и унии душепагубной, введенной и насажденной угрозами, пытками, насилием и смертью. И еще Батюшка сказал: «Как нельзя разделить Пресвятую Троицу, Отца и Сына, и Святого Духа, это Един Бог, так нельзя разделить Россию, Украину и Белоруссию. Это вместе Святая Русь. Знайте, помните и не забывайте.
В городе Киеве никогда не было Патриарха. Патриархи были и жили в Москве. Берегитесь самосвятской украинской группы (церкви) и унии».
Киево-Печерской Лавры наместник отец Кронид Батюшке возразил, что уже самосвяты и униаты на Украине исчезли. Батюшка ответил грустно и печально:
«Бес в них войдет и они с сатанинской злобой ополчатся против Православной Веры и Церкви, но им будет позорный конец, а их последователи понесут небесную кару от Господа Царя Сил».
Какие Батюшкины драгоценные слова, им нет цены: Батюшка все предвидел и знал наперед. Теперь явился украинский самосвятский архиерей, назвал себя Киевским Патриархом. Да он не знает и забыл, что в Киеве никогда не было Патриарха… И некоторые себе на вечные мучения и к своему стыду кричат в безумии: «Наш Патриарх».
Батюшка предупреждал, чтобы мы были верны Московской Патриархии и ни в коем случае не входили ни в какой раскол. Что те архиереи и иереи, которые ввели в смуту верных людей, большой сделали себе вред и множество православных душ погубили.
«Уходят в раскол и в ересь только недостойные милости Божией и великие грешники, которые не хотят знать: «Верую во Единую Святую Соборную и Апостольскую Церковь!» И что Православная Церковь есть Тело Христово (разве можно Тело Христа разделять?), и, наконец, Церковь есть нешвенный хитон Господень, (который, подобно Арию, нельзя разрывать).
И не помнят, что Един Бог, едина вера и едино крещение.
Господь Иисус Христос создал одну Церковь (а не церкви), которую не одолеют и врата адовы. Одна только Церковь Православная Святая, Соборная и Апостольская. Другие, называющие себя церквами, не церкви, а плевелы диавола среди пшеницы и скопища диавола».
Батюшка при этих словах помолился обо всех заблудших и отступивших от правоверия, заплакал и сказал: «Нет, не призовет их Господь к покаянию, не спасутся, ибо недостойны милости Божией. Сие мне открыто Царицей Небесной и Святым Ангелом-Хранителем… В них, заблудших и отступивших от правоверия, нет благодати Святаго Духа, спасения и получения Царствия Небесного. Нам, православным, ничего не надо, а только Православной Веры, спасения души и получения Царствия Небесного, а у нашей Матери Русской Православной Церкви все это есть. Благодарение Господу! И откалываться, и отходить от нее — величайший и непростительный грех и в сей жизни, и в будущей — это хула на Духа Святаго».
И Батюшка озарился светом неземным, окончив свою беседу словами: «Слыши и виждь!» — так Святое Евангелие гласит, — и добавил: —Будут глухи и слепы!»
Из книги: «Поучения и пророчества старца-Лаврентия Черниговского», 1994г.
На данном изображении может находиться: 1 человек, текст
Колядував з Наріком?