Для моєї мами однією з найцінніших речей є старезна швейна машинка, котра дісталася їй у спадок від бабусі.

Лакована, чорна, з візерунком на лискучому боці, вона для мене й досі залишається втіленням домашнього затишку. Бо з-під її голки народжувалися квітчасті фіранки в рюшах, платтячка для мене, інші побутові дрібнички. «Зінгер» — називала бабуся свою улюблену машинку. Незвичайна людина — міркувала я про винахідника цього дива.

Швейні машинки «Зінгер» хвалили всі – від полярного героя адмірала Берда, який взяв з собою на полюс цілих шість штук, до індійського лідера Махатми Ганді, який оголосив, що «швейні машинки Зінгера – це одне з небагатьох корисних винаходів людства».

По-справжньому його звали Ісаак, або, як люблять перекручувати імена американці, Айзек. Народився у багатодітній сім’ї німецького емігранта. Коли Ісааку було 10 років, його батьки розлучилися. Тоді ж хлопець почав підробляти на театральній сцені, а в одинадцять грав короля Річарда! Хоча критики писали, що грав він погано. Є легенда, що коли Зінгеру було 12 років, від нього завагітніла сусідська дівчинка. Юному донжуанові довелося покинути рідне місто. Але насправді у нього не склалися стосунки з мачухою, і він переїхав до старшого брата у Рочестер.

У дев’ятнадцять Ісаак одружився з Кетрін Марією Хейлі. І дружина швиденько народила йому двох дітей. У двадцять п’ять він став зустрічатися з Мері Енн Спонслер, яка народила йому 10 дітей. Що тут скажеш? Ну, любив Ісаак жінок з ім’ям Марія або Мері. І любив робити дітей. З першою своєю дружиною він не розлучився, хоча і перестав з нею жити, але це і зрозуміло: у нього просто не було на це часу через постійну роботу над збільшенням населення США.

У коротких перервах між заняттям сексом, у віці двадцяти восьми років, він отримав свій перший патент на бурову установку, який продав за дві тисячі доларів. На ті часи це були дуже пристойні гроші.

У 1850 році, у віці 39 років, у Зінгера сталася подія, котра змінила його життя. На той час він працював у друкарні над удосконаленням складальної машини. Справи начебто йшли непогано, але в один із днів у друкарні стався вибух, який знищив предмет досліджень Зінгера. У пошуках нової майстерні винахідник зустрівся з одним конструктором, який гордо демонстрував свою модель швейної машинки.

Зінгер, будучи зовсім без засобів до існування, позичив у друзів $40 і рівно через 10 днів, котрі перевернули увесь світ, зробив три суттєвих удосконалення, сконструював швейну машинку, якою користуються і донині. Хоча він ніколи не стверджував, що винайшов швейну машину. Швидше за все, винахід виник сам по собі, бо діти все народжувалися і одягати їх у щось треба було.

Так от, щодо дітей. У сорок дев’ять років він раптом згадав, що не розлучився зі своєю першою дружиною, з якою він вже не жив 24 роки. Він швиденько її звинуватив у зраді і розлучився. І відразу одружився з матір’ю своїх 10 дітей.

Минуло два роки. Якось багатодітна мати Мері Енн, вигулюючи діток, помітила свого чоловічка Ісаака в екіпажі з іншою жінкою. Будете сміятися, але її звали Мері Мак-Гоніал. До моменту розкриття зради ця нова Мері вже встигла народити невгамовному Ісааку п’ятьох дітей. На вимогу Мері Енн Спонслер Ісаак таки був заарештований за звинуваченням у двоєженстві. А на суді з’ясувалося … що у Ісаака була ще одна сім’я: якась Мері Іствуд Уотерс народила йому дочку. Коротше, 18 дітей від різних Мері. Суд випустив Зінгера під заставу, і він відразу ж втік до Лондона, де знову вдало одружився… Йому було в той час п’ятдесят два роки. Через 11 років він помер. За цей час нова дружина встигла народити йому ще шістьох дітей. У спадок своїй останній дружині він залишив всього 22 млн доларів і дві вілли.

Але його фірма і досі успішно працює. Причому, випускає вона не лише швейні машинки. Ще у 19 столітті було налагоджене виробництво у кількох спеціально збудованих заводах. Один з них — у Подільську, у 1902 році він випускав машини з русифікованим логотипом «Зингеръ». Вони швидко розходилися по світу і дійшли у вигляді весільного подарунка моїй бабусі. Зінгер першим на ярмарках став рекламувати свою продукцію за допомогою гарненьких дівчат, а не жвавих хлопців, як це було раніше.

У роки громадянської війни у США «Зінгер» випускав плавучу міну, обладнання до гармат, промислове обладнання для текстильної промисловості. Потім пістолети, системи навігації літальних апаратів і ракет й навіть системи управління ракетним озброєнням та засоби радіоелектронного придушення і постановки активних перешкод.

Ось про кого можна з упевненістю сказати: «А у вільний час — я буду трішечки шити …»

Соломія КАЛЮЖКО