Ще в 2017 році до вінницьких активістів звернулись жителі Старого міста та розповіли, що озеро, на якому постійно відпочивали та рибалили, стало для них закритим. Мовляв, з невідомих причин територію обгородили в три ряди колючим дротом, а ворота закрили на ключ.
З’ясувалося, що Луко-Мелешківська сільрада дала 0,79 га водойми разом з лісом власнику заводу «Аналог» (зараз — підприємство «Сармат») Валентину Архіпову ще 2001 року. І це для ведення сільського господарства. Підприємець оформив право власності на земельну ділянку у грудні 2016 року. Обурившись такими діями, вінницькі активісти разом із бійцями влаштували мітинг. Порізали колючий дріт, завалили стовпчики та демонтували величезні залізні ворота до водойми. До громади виходив Валентин Архіпов і пояснював, що розчистив озеро, вклав туди багато сил і коштів, тому вирішив його приватизувати. Щоправда, документів не показав, а взявся погрожувати присутнім. На місце приїжджали правоохоронці.
Згодом за справу взялась прокуратура та відкрила кримінальне провадження, адже приватизовувати дані об’єкти заборонено Водним кодексом. Більш того, озеро належало до земель водного фонду, тому передати його у приватну власність взагалі неможливо. А документ, який став підставою для цього, взагалі може бути підробкою, вважають слідчі. Саме тому прокуратура подала позов про повернення у власність громади озера на Старому місті і повинна була виграти справу. У жовтні 2018 року Вінницький міський суд на прохання про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовив.
У свою чергу, прокурори подали апеляцію, а їх підтримали представники міської ради та сільської ради Луки-Мелешківської. Перше засідання відбулось 9 січня. На нього завітали представники «Автомайдану Вінниччини» та наклеїли на дверях суду роздруковані сторінки із Кодексу суддівської етики. Кажуть: таким чином хотіли привернути увагу до справи і закликати представників Феміди виносити справедливі рішення.
– У даній справі однією зі сторін виступає міська рада. Суддя Людмила Луценко, яка приймала рішення, у своїй декларації вказала, що вона та її чоловік мають у користуванні безкоштовну квартиру від мерії Вінниці. Це свідчить про конфлікт інтересів, і представниця Феміди повинна була його врегулювати або самовідводом, або розкриттям. Але не зробила цього. Дивимось далі. Ділянок, на яких розміщене озеро, було три. Одна належала Валентину Архіпову, друга – громадянці Олішевській. Інше судове рішення розглядала суддя Інна Борисюк, яка теж відмовила прокуратурі. Але ми літали квадрокоптером, і виявилося, що над будинком Інни Борисюк є також водний об’єкт, який вона загородила і він перебуває у приватній власності, — розповіла активістка Таїса Гайда. – Ми зробили запит до БУВР, аби здійснили перевірку. У відповіді йшлося, що справді струмок, який є притокою Південного Бугу, загороджений з порушенням чинного законодавства. Виходить, що і в другої судді, яка ухвалювала рішення, був конфлікт інтересів. Та найбільше нас шокувало те, що всі земельні ділянки суддівської еліти знаходяться під одним тим самим номером, що і у Валентина Архіпова. І якщо в останнього були підроблені документи, то припускаємо, що так само в інших.
Зрештою, в Апеляційному суді прокуратурі відмовили у скасуванні рішення першої інстанції, ухваленні нового, а також визнанні держакту на право приватної власності на землю недійсним і витребуванні земельної ділянки. У прес-службі пояснили причини так: позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду. Тим часом у прокуратурі заявили, що діють відповідно до вимог закону, тому готують касаційну скаргу щодо оскарження незаконних судових рішень та прийняття нового, яке має задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вікторія Снігур
