Нещодавно комісія при Президентові  України вчетверте відмовила у помилуванні Ігорю Трубіціну, який за вбивство двох людей відбуває довічне покарання  у Вінницькій установі виконання покарань №1.

Рідні, близькі та друзі ув’язненого обурені таким рішенням і вважають його несправедливим. Чому – розповіли нашому виданню.

– За ґратами Ігор Трубіцін перебуває близько 25 років. Пише книги, поезію, взявся випускати незалежну християнську газету «Узник», яка об’єднує людей всіх конфесій, і читають її безкоштовно в 11 країнах світу. За журналістську та редакторську дільність неодноразово Ігор Трубіцін отримував подяки від керівництва виправних установ із різних міст. Неодноразово надавав допомогу бійцям АТО, пораненим і хворим дітям. Нещодавно ув’язнений взявся за створення реабілітаційного центру у Житомирській області для тих, хто повернувся з місць позбавлення волі.

Вперше Ігор Трубіцін звернувся до Президента України про помилування у 2014 році, але отримав негативну відповідь, — розповідають рідні та близькі Ігоря Трубіціна. — Та, незважаючи на це, рук не опускав і продовжував займатись просвітницькою роботою. 13 листопада 2018 року від установи виконання покарань №1 у Вінниці були відправлені в Адміністрацію Президента України документи, в яких керівництво вже вдруге колегіально клопотало про помилування засудженого. Більш того, Ігор Трубіцін отримав позитивну характеристику від Міністерства юстиції України.

Але днями довічно засуджений отримав вчетверте відмову. Притому тільки на підставі копії вироку, ніхто навіть не намагається розібратися в тому, за яких дійсно обставин було скоєно злочин і яким став чоловік за довгі роки свого перебування у в’язниці. Пишуть лаконічно, але яскраво, щоб відразу відштовхнути заявника від його затії. Зате більше року тому було помилувано довічно засудженого Ігоря Назаренка, який мав в характеристиці стягнення і проти помилування якого була сама адміністрація установи. Його чомусь комісія порахувала безпечним для суспільства, незважаючи на те, що він засуджений за вбивство чоловіка і правоохоронця. Але, як виявилося, ми живемо не в тій країні, де присутні мораль і об’єктивність. Долі людей вирішуються через «договорняки».

Додамо, восени 2017 року в Україні було створено прецедент: уперше після скасування смертної кари довічно засуджений зміг вийти з в’язниці без президентського помилування. Ним став 44-річний Олександр Каверзін, який відбував покарання у Вінницькій колонії №1. Останній час перебував у лікарні при Стрижавській виправній колонії, бо осліп. У судовому вироку Каверзіна — понад 20 статей КК. Слідчі довели сім убивств, розбої та грабежі. Вирок — довічне ув’язнення — оголосили 13 листопада 2002-го. Каверзіна відправили в колонію Дніпропетровської області, потім перевели до Вінницької. У тюрмі поводився зухвало. За час відбування покарання 16 разів порушував режим. У 2012 році виграв Європейський суд із прав людини — звинувачував працівників міліції у знущаннях і побоях, унаслідок чого осліп. Відсудив в України 40 тис. євро. Невдовзі чоловік звернувся до спеціалізованої медичної комісії, яка підтвердила – злочинець має сліпоту на обидва ока. Він попросив суд звільнити від покарання за станом здоров’я. Суд першої інстанції не підтримав, однак Апеляційний відпустив. Втім, коли до його квартири після звільнення приїхали журналісти – побачив камеру і на тюремному жаргоні попросив не знімати. Після цього скандалу більше екс-довічник у ЗМІ «не світився». Де він нині – невідомо.

Тим часом чимало наших читачів та працівників правоохоронних органів не поділяють позитивні настрої щодо помилування. Мовляв, через напружену криміногенну ситуацію випускати таких осіб недоречно.

– Не робіть з них героїв і мучеників. Скільки невинних людей через таких гниють у землі, а вбивці досі живуть, дихають, радіють та отримують торби від родичів. Скільки коштів держава витрачає на їхнє утримання, і як тільки голова у них заболить – відразу до лікаря. У селах такої допомоги не отримують, як ці вбивці. Ми за харчування своїх дітей в школі змушені платити, а їм все безкоштовно! Думають, що почали Біблію читати і вже покаялись?..

А що думаєте ви, шановні читачі, щодо ситуації? Свої відповіді надсилайте на адресу редакції.

Віталіна Володимирова
Фото Сергія Хіміча