В останні дні січня у Нью-Йорку 30-річний відомий громадський діяч Богдан Глоба одружився із 22-річним вінничанином Василем Бануляком. Відео скромної весільної церемонії молоді люди опублікували в соцмережі.

На ньому вони одягнені у костюми, а на лацкани піджаків вчепили жовту та синю квітки. Мовляв, таким чином хотіли нагадати, що в рідній країні одностатевим парам ще потрібно поборотися. Коли ведуча церемонії запитала, чи згодні Василь та Богдан поєднати свої долі офіційно, вони відповіли позитивно. Після вони обмінялись обручками та поцілувались у губи. Прізвище кожен залишив своє, адже називають себе двома рівнозначними партнерами. За весільною церемонією, яка відбулась у мерії, спостерігали лише найближчі друзі та мама Богдана, яка наразі підтримує позицію сина.

Відомо, що Богдан Глоба родом із Полтавської області. Мама — вчитель англійської мови, тато — економічної теорії. Ще підлітком він зрозумів, що йому інтуїтивно більше подобаються хлопці, але тоді якось на це не зважав. Та й у суспільстві ця тема була табу. Але у 15 років все ж розповів правду батькам, і вони поставились вороже. Тішила себе матір думками, що все минеться, буде, як у всіх. Прочитала про бісексуальних людей, запитала сина, може, він відчуває любов і до дівчат, і до хлопців, але син сказав, що таки гей. Мама навіть зверталась до психіатричної лікарні, але там лише розвели руками, бо нічим не могли зарадити, лише змінити ставлення до проблеми.

Перші стосунки у Богдана були в 11 класі, через газету він познайомився зі своїм однодумцем. А згодом він втік до Києва, де познайомився з місцевими ЛГБТ-активістами та залучився до правозахисної діяльності. У 2009 році став одним із співзасновників всеукраїнської благодійної організації «Точка опори». Після проходження навчальної програми «Адвокація прав ЛГБТ у США» вирішив заснувати в Україні батьківський рух «ТЕРГО» для підтримки батьків таких самих, як він. І якраз тоді він налагодив стосунки зі своєю мамою Оленою, яка зрозуміла, що «це генетика, дитина не винна». У 2013 році Богдан Глоба під час парламентських слухань у Верховній Раді з питань євроінтеграції та антидискримінаційного законодавства вперше публічно з трибуни заявив, що гей. Коли це дійшло до дідуся хлопця, він довго відходив. У селі люди насміхались.

В Інтернеті публікували його фото і закликали до ненависті, а коли розвісили їх у метро, цькування стало ще більшим. Тому два роки тому Богдан Глоба попросив політичного притулку в США. Оселився у Нью-Йорку. Отримавши дозвіл на роботу, почав працювати в недержавній організації, яка займається наданням допомоги емігрантам. У 2018 році заснував першу ЛГБТ-організацію українців в Америці, яка покликана допомагати, підтримувати, обмінюватися досвідом з усіма українськими представниками ЛГБТ, що емігрували до США та Канади.

Щодо Василя Бануляка, то вони з Богданом познайомились ще у Києві і між ними був роман. Відомо, що вінничанин здобував юридичну освіту. А коли вирішив перетнути океан, першим написав Богдану, і старі почуття нахлинули. Тому вони вирішили зареєструвати шлюб, тим паче у США це дозволено. Василь так і не розповів своїм батькам про стосунки із хлопцем та одруження. Кажуть, що боявся осуду. Ми знайшли його сторінку в соцмережі, але інформації там мало, а на світлинах він сам і жодного фото з весілля. Зараз молодята думають над тим, чи всиновити дитину, чи скористатись послугами сурогатного материнства…

А тим часом українці у своїх коментарях розділились на два табори. Одні нічого дивного у шлюбі Василя та Богдана не бачать, головне, кажуть, щоб не демонстрували свої почуття «напоказ». Чимало таких, які все ж засудили закоханих і радять краще пропагувати інститут сім’ї, а не «разврат». Василь та Богдан ось що про це думають.

– Так, нам прийшла величезна кількість привітань і не досить приємних повідомлень з релігійним контекстом. І знаєте що? Ніхто не мріє жити в набожній Україні, немає людей, які мріють там будувати своє життя. Є люди, які змирились і доживають, і є такі, що отримали карту поляка. Немає черги на кордоні в Україну, ніхто не прориває кордон, щоб потрапити до них, і навіть Україні немає сенсу будувати стіну від емігрантів. Не існує цих сотень тисяч людей, які штурмують українські посольства по світу. Але є мільйони людей, які мріють жити в ліберальному Нью-Йорку. Є натурали з України, які прикидаються геями, аби тільки американський еміграційний офіцер залишив на цій землі. За більше ніж два роки в США я кожен день дякую, що ми можемо тут жити, і для нас це рай.

Віталіна Володимирова