Про об’єднані територіальні громади на Вінниччині сказано чимало. Все ще у процесі створення. Але нещодавно у Кабміні заговорили про новий перспективний план. Що вже не так зі старим? Про це та інші моменти говоримо з директором Вінницького центру розвитку місцевого самоврядування Олегом Левченком.
– Чому у плані децентралізації Вінниччина не на перших позиціях?
– Ще до початку реформи Вінницька область налічувала 736 місцевих рад. Це був другий показник в Україні. Наразі в області функціонує 35 ОТГ, 5 ОТГ очікує на постанову ЦВК про призначення перших виборів навесні 2019 року.
Для того, щоб бути спроможною громадою, центром громади має бути населений пункт, котрий має 250 дітей шкільного віку і 150 — дошкільного віку. Попри всі запевнення, що село вимирає, у нас на Вінниччині таких громад достатньо, але не на 106 ОТГ. Тому у Кабміні, ще раз добре поглянувши на карту Вінниччини, побачили тільки 68 ОТГ. Зрештою, перспективний план — не вирок.
У нас є три ОТГ в Немирівському районі: Райгород, Мельниківці і Ситківці. Всі спроможні, але коли ми прорахували перспективу, то з’ясували, що років через 5 тут залишиться, може, по дві дитини у першому класі. Демографічні процеси мають великий вплив. Наприклад, у Шаргородському районі минулого року померло 850 людей, а народилося 440. А це, на хвилиночку, найкращий район за демографічними показниками.
– Часто чуємо від керівників районів, що жодної ОТГ в них не створено і що вони мають на меті створити єдину ОТГ на увесь район. Це виправдано?
– Наприклад, Мурованокуриловецький район, де заявили: одна громада — один район. Хоч, згідно зі здоровим глуздом, Лучинець та Лучинчик мали б об’єднатися з Вендичанами. Громади конкурують між собою, а не з районами. Ми маємо приклад, де голови райдержадміністрацій категорично впевнені, що утворять спроможну ОТГ в межах цілого району, хоча відстань до райцентру з віддаленого села 41 кілометр. І це гальмує процес децентралізації.
– Які ще процеси гальмують утворення ОТГ?
– Інша проблема у тих, хто орендує землю або нею володіє. Бо вони мають на людей найбільший вплив. Наша позиція — підняти податок на землю, щоб селяни не просили в орендарів грошей на дитсадок чи ще на щось. Ситуація має змінюватися, як це вже відбувається, наприклад, у Бабчинцях. У них прибутки зросли на 80 відсотків за рахунок збільшення податкової ставки і оренди за землю. Так само успішна Краснопільська ОТГ. Там не голова села ходить до фермера по гроші, а навпаки, орендарі домовляються з громадою про плату за землю. У деяких громадах депутати не дозволили підняти плату за землю, і ці громади не успішні. В нас є приклади великих і успішних громад: Іллінці, Томашпіль, Калинівка. Є менші громади, але теж успішні. Наприклад, Студена, Бабчинці, Краснопілка, які за кілька років зробили себе. Вони збудували нову інфраструктуру, закупили техніку, Але практика показує, що малим громадам бути успішними важче.
– Мешканці Старої та Нової Прилук хотіли утворити свою ОТГ цілком добровільно. Але, згідно з новим планом, надійшла інформація, що їхня ОТГ буде безперспективна. Це що, йде у розріз з оновленим перспективним кабмінівським планом?
– Мабуть, ці люди щось не так зрозуміли, бо добровільність в утворенні територіальних громад ніхто не відміняв. Вони як вирішили об’єднатися, так і буде.
