Вам доводилося тримати у руках величезного павука-птахоїда? А бувати в оселі, де вони мешкають десятками? А поряд із ними ще й здоровенні таргани, креветки та рибки з равликами! Такий екзотичний світ є у помешканні Владислави Романової із села Могилівка.
Вона мріяла стати ветеринаром, проте за компанією з подругою вступила до технічно-промислового коледжу. Але відсутність диплома омріяної професії не зашкодила нашій співрозмовниці влаштувати в себе «кімнатний зоопарк» — тут можна зустріти акваріуми з креветками та рибками, гігантських сухопутних равликів, тарганів, павуків-птахоїдів. У кожного свій лоточок та тераріум.
– Любов до «незвичних» улюбленців зародилась давно. Поки всі діти грались ляльками і в пісочниці, я носилася з вужами, польовими комахами та жабенятами. А потім якось вночі збирала з татом на рибалку черв’яків, і привернув мою увагу здоровенний павук-хрестовик, що висів на дереві. Вечірня роса покрила його павутину, і вона була така прекрасна, наче в дорогоцінному камінні. Я ще кілька ночей дивилась, як павук вилазить з заходом сонця на свою павутину і чекає здобичі. А потім вирішила його підгодувати — зловила на кухні вночі кілька мух і гілочкою обережно замотала в павутину. Він прийняв подарунок. Поївши, пішов «ремонтувати» свою павутину, яку я трохи пошкодила. Згодом зловила такого ж павучка і посадила у баночку, наробила в кришці дірочок, і жив він у мене там, поки літали мухи. Взимку було важко його годувати, але інколи траплялись якісь мушенята на вікнах. А навесні павук виріс і сплів кокон — яйце, охороняв його, і через місяць звідти повилазили сотні павученят. Я всіх випустила разом з їхньою мамою на волю. Вже коли поїхала на навчання, якось сусідка по кімнаті сказала, що бачила величезних павуків. До цього я і не задумавалась про покупку таких істот. Але почитала статті в Інтернеті про утримання, потім знайшла продавця у Вінниці, і почалось, — пригадує власниця міні-ферми Владислава Романова. — Виявилось, що молоді птахоїди не такі вже й дорогі, а утримувати їх значно легше, ніж котів чи собак. Спочатку купила одного, але потім вже мене не можна було зупинити. Мама нових улюбленців боялась і гидувалась, а потім звикла і навіть брала на руки. Так само і сестричка. Всі більше були проти утримання «корму» для павучків. Це цілі відерця з кормовими тарганами. Коли ми виїхали з маминої хати, то ще довго під килимами, на стінах, в шафах та шухлядах показувались вуса втікачів. Тому усі, хто бажає завести вдома навіть одного павука, майте на увазі: треба до нього ще й невеличку колонію тарганів.
Зараз у колекції Владислави 22 різних види павучків і багато «малечі» для того, щоб виростити самку. Адже вона більша, масивніша, яскравіша, і живуть такі дівчатка до 15-18 років. А от самці маленькі, худенькі, і їм природа подарувала лише кілька років або поки самка їх не з’їсть після спарювання.
– Утримувати улюбленців не важко, все, що треба, міцний пластиковий харчовий лоток, кокосовий субстрат та пінцет для годування й кормові комахи. Їдять птахоїди рідко: маленькі 2-3 рази на тиждень, великі – раз на місяць. Одна з моїх перших птахоїдів, самочка, якій вже 6 років, згідно з інформацією науковців, має нервовий та агресивний характер, а насправді — пухнаста іграшка, дуже рідко в неї поганий настрій. Кожен птахоїд отруйний, просто їхня отрута має різну концентрацію токсину. Є у птахоїдів наземної групи ще одна особливість — захисні стригучі волоски. Їх небезпечно вдихати і можна порівняти зі скловатою. Тому я не втомлююсь повторювати: павук-птахоїд – це улюбленець для очей, а не для рук.
Окрім екзотики, співрозмовниця тримає три кішки, дві собаки, рибок та папуг. Останні, жартує, найбільше проявляють свою любов. Прилетять, притуляться до руки і ніби просять, аби їх почухали. Зараз у Влади нове захоплення – чоловік подарував на день народження інкубатор, й вона пробує вирощувати курочок, перепелів та фазанів. Перші три пробні вже вилупились з магазинного яйця, скоро нова партія та нові захоплення.
Віталіна Трудько
