Але тільки батьки можуть вирішити – навчатись їй далі чи ні. Такі традиції.
Дев’ятикласниця Рабія Мухтарова переїхала із рідними до Нової Греблі Калинівського району близько п’яти років тому після анексії Криму. На батьківщині українську мову вона добре знала, хоч і вдома спілкувались більше російською. Часто вчила вірші Симоненка, Сосюри та Шевченка. У школі на Вінниччині дівчинка свої знання вдосконалювала та проявила себе здібною ученицею. Тому вчителька Світлана Ліщук спонукала школярку випробувати свої сили з української мови та літератури на обласному рівні, де вона посіла друге місце. Найважчим стало завдання, яке стосувалися періоду козацької доби та літописів, адже такі вивчають у спеціалізованих класах.
Родина Рабії, як й інші кримські татари, мешкає на закритій території у триповерховому гуртожитку, який нещодавно відремонтували. Із місцевими знайшли спільну мову, хоч спочатку через різні ментальності були труднощі. Переселенці суворо дотримуються своїх традицій та релігії. Фотографувати їх не дозволяють. Дівчатка, наприклад, ходять у традиційному вбранні кримських татар та хіджабах. Плаття має бути довгеньке, аби закривало щиколотки, під ним носять штанці. У школі навчається близько 45 дітей кримських татар. Є такі, які займаються на екстернаті в зв’язку з релігією, бо не хочуть, аби хлопчики та дівчатка були разом у класі. А ще нащадки кримських татар не ходять на уроки музики, не танцюють і не мають права малювати тварин. Тому педагоги підбирають для них інші завдання.
– Насправді це такі ж звичайні діти як наші. Є навіть такі, що порушують дисципліну, але дечому нам треба повчитись щодо поведінки та виховання. Вони поважають старших, вчителів, жінок. Коли їм роблять зауваження, то не вступають у полеміку, а опускають голову та вибачення просять. Виходить, що релігійне виховання та вивчення Корану багато що дає цим діткам. А ще вони по кілька разів вітаються. Для нас це було дивним, і тоді батьки розповіли, що так заведено – скільки разів людину бачиш, стільки й вітаєшся. Крім того, на перервах відпрошуються додому на молитву, — розповіла відповідальна за соціальний сектор Новогребельської ОТГ Галина Звягіна. — Щодо Рабії, то у її родині четверо дітей. Батьки турботливі. Найстарша Ава вже закінчила дев’ятий клас, проте далі навчання не продовжила. Бо такі правила у кримських татар, що жінка має бути вдома і займатись дітьми, а чоловік — забезпечувати родину. Рабія дуже скромна, готова до уроків, відповідальна та трудолюбива. Цьогоріч брала участь у районних олімпіадах — із російської мови зайняла друге місце, по фізиці теж друге, а з української мови та літератури – перше. А вже на обласному етапі посіла друге місце. Звісно, хотілося, аби Рабія у майбутньому вступила до вищого навчального закладу для вдосконалення мови. Дівчинка справді цього хоче, проте у кримських татар такі погляди, що вирішують батьки.
Вікторія Снігур
