З огляду на останні історичні події у релігійному житті Вінниччини дуже хочу через газету розповісти своїм односельцям деякі моменти, про які вони, можливо, не знають, а, може, у російській церкві їм того не говорять. Мабуть, з однієї причини — бояться остаточно втратити вплив.

Так ось, дорогі мої жванчани! Поки ви все ще вагаєтесь і не можете визначитись, з якою церквою бути, прочитайте трохи історії. Про те, що першим благовісником Євангелія Христового на землях України був апостол Андрій Первозваний, ви знаєте. І про те, що саме він — перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і апостол Український. За прийняттям християнства часів князя Володимира Великого з’явилася в Київській Русі постійна організація церковного управління, яка називалася митрополія, на чолі котрої стояв Київський Митрополит. Церква перебувала у підпорядкуванні Константинопольського Патріарха.

У 1169 році на Київ напало військо суздальського князя Андрія, який володів північно-східними околицями Київської Русі, там, де коріння Росії. Це було перше, але далеко не останнє вторгнення сусіда на українські землі. Київ був вщент розгромлений. Тоді з України було викрадено одну з найшанованіших у народі святинь — ікону Вишгородської Божої Матері. Завойовники привласнили її і перейменували на Володимирську, вона й нині перебуває в Росії.

У 1589 році Московська церква проголосила себе патріархією, силою примусивши Константинопольського патріарха Єремію ІІ дати на це свою формальну згоду.

Більше двох століть дві митрополії жили окремим життям, тому російська церква не має жодних підстав привласнювати собі цей період історії Київської митрополії, включно з золотою добою митрополита Петра Могили. У 1637 році, очоливши Київську митрополію, він багато зробив для розвитку церковного життя в Україні. Видавалися книги, утворювалися монастирі, серед яких Почаївський.

У 1656 році Москва пішла на далекосяжний крок у напрямку підпорядкування України та її церкви, нав’язавши гетьману Юрію Хмельницькому підроблені статті Переяславської угоди, нібито прийняті Богданом Хмельницьким. Зокрема вписаний пункт «А митрополитові Київському і всім іншим духовним Малої Росії бути під благословенням святійшого патріарха Московського і всієї Великої і Малої, і Білої Русі…» З тих пір Московський паріарх почав вважати церкву в Україні своєю власністю. За Катерини почалося зросійщення богослужіння.

Короткою світлою добою в історії української православної церкви під владою Москви було гетьманство Івана Мазепи, котрий відбудовував церкви, дбав про розвиток освіти та науки.

У 1917 році Рада ухвалила скликати всеукраїнський православний Собор і вирішити питання незалежності української православної церкви. Але відкрився він тільки 19 січня 1918 року і працював два тижні. А вже 1 лютого Червона Армія взяла Київ, і робота припинилася. Відновилася у червні цього ж року, за гетьманської влади і за інших обставин. Невдовзі Митрополит Київський Володимир був убитий червоними.

На останній сесії Собору у жовтні у повній мірі виявилася непримиренність російських шовіністичних сил. Український історик, міністр гетьманського уряду Олександр Лотоцький закликав до автокефалії української церкви. Але промосковські делегати цей заклик зустріли неприховано вороже. Через кілька днів до влади прийшла директорія Української Народної Республіки. Питання автокефалії було ухвалене законно. Олександрові Лотоцькому доручили вирушати до Константинополя. Але коли українська делегація прибула до Стамбула, патріарх Герман помер, обрати нового наступника не дозволила турецька влада, і митрополит Дорофій заявив, що за таких умов виконати прохання посла просто неможливо. 5 лютого 1919 року Київ захопили червоні війська, і почався затяжний період нищення церков.

У 1990 році органи влади Української Соціалістичної Республіки офіційно зареєстрували УАПЦ, а потім у Софійському соборі за божественною літургією патріарх Алексій ІІ вручив митрополиту Філарету грамоту, якою підтверджував нові права УПЦ. Але Московська патріархія порушила своє рішення раніше, ніж висохло чорнило. 20-21 жовтня 1995 року у Володимирському соборі відбувся помісний Собор УПЦ Київського патріархату, який обрав патріаршого місцеблюстителя митрополита Філарета патріархом Київським і всієї Руси-України. А 6 січня нарешті був підписаний такий довгоочікуваний Томос, котрий доводить до сказу «руський мір».

Алла Гнатюк,
с. Жван