Поховання епохи готів із предметами Римської імперії виявили неподалік села Побережного Вінницького району. Спершу цікаві речі там знаходили місцеві мешканці. Тож за справу взялись науковці. Там вже активно «паслись» й «чорні археологи», але, на щастя, до головних скарбів історії так і не дістались.

– Співробітники відділу археології ранніх слов’ян, НДЦ «Рятівна археологічна служба» та Національного музею історії України обстежили могильник та поселення черняхівської культури. Найбільш цікаве поховання, що здійснене за обрядом спалення, — розповіли у прес-службі Інституту археології НАНУ. — Воно на глибині близько півметра і займає площу приблизно квадратний метр. На дні ями стояв бронзовий казан римського виробництва типу Хеммоор. Під ним щільне скупчення кальцинованих кісток, фрагменти ліпного посуду, уламки виробів із бронзи. Поруч знайшли теж уламки кісток, посуду та інших речей. Цілі речі знаходились у іншому кухлі. Кісток там не виявлено. Усі предмети мали слід від дії вогню. Але казан зберігся майже повністю за винятком дужки. Цікаві дві двочастинні бронзові пряжки, фібула, голка, гребінь, виріб зі скла — можливо кубок, гральний жетон, бронзові окуття кутів дерев’яної дошки для гри. З ліпного посуду були кубок, кухоль, миска-вазочка, ще три миски та горщик. Знахідки датовані рубежем ІІІ—IV ст., найбільш ймовірно – початком IV ст.

Ця знахідка унікальна! Бо вперше подібне поховання дослідили біля

с. Рудки Тернопільської області ще у 1936 році. Це так звані князівські поховання варварів Європи римського часу. Їхніми ознаками є речі римського походження, вироби з дорогоцінних металів, військові атрибути. Варвари могли отримати оригінальні римські речі як військовий трофей або під час служби у римській армії. Поховання на Вінниччині містить майже всі елементи представника цього соціального рангу…

– Це поховання належить до готських племен. Конкретно — східних готів. Точно дізнатись, хто саме похований, скільки років було покійному, як він помер і т.д. немає можливості, бо ж людські останки не збереглись. Але історична епоха, якою датоване це поховання, цікава. Це час занепаду Римської імперії, коли її безперервно шарпали племена варварів, — пояснив завідувач обласного сектору охорони культурної спадщини Михайло Потупчик. — Ті ж східні готи. Водночас деякі представники цього племені самі проходили службу у римських легіонах. Як відзначили наші колеги, знайдені речі можуть бути як їхніми військовими трофеями, так і атрибутами зі служби Риму…

Чи були тоді на Вінниччині римські поселення, стояли римські легіони? Цілком можливо, що якісь підрозділи сюди й заходили. Територія сучасної Вінниччини була кордоном між імперією та племенами варварів, межею стику епох, націй, культур. Про це свідчать численні знахідки римських монет у Хмільницькому, Липовецькому, Вінницькому, інших районах.

За даними істориків, у середині ІІІ ст. ґоти на території Причорномор’я розділилися на дві великі групи – східну і західну. Східна група – остґоти або ґрейтунги (степовики) проживала у степах від Дону до Дніпровсько-Дністровського міжріччя та Криму. З території нинішніх України і Молдови ґоти завдавали ударів по східно-римських провінціях і поступово зайняли нинішню Румунію.

Готи у Східній Європі залишили дві археологічні культури – вельбарську і черняхівську. Вони були чудовими металургами і ювелірами, виготовляли прекрасні керамічні та скляні вироби. З IV ст. вони під впливом діяльності єпископа-проповідника Вульфіли почали приймати християнство. Розквіт їхньої могутності припадає на період правління короля Германаріха (перша половина IV ст.), який об’єднав територію від Дністра до Волги і від Чорного моря до Балтійського. Столиця держави короля — Данапрштадт – стояла на Дніпрі, у нижній його течії. Серед його підданих були частина вестґотів та інші східні германські племена, причорноморські сармати, кримські скіфи, східні слов’яни-анти, які жили в українському лісостепу і західні — склавіни, чимало фіно-угрських племен. Кінець пануванню ґотів у північному Причорномор’ї настав з приходом зі сходу войовничих гунів.