Минулої суботи сільський голова Ворошилівки Василь Ліщишин звітував перед односельцями про свою роботу за рік.

Звітував не сам, а з групою підтримки — з Тиврова прибули районні чиновники у клубі, котрий давно забув про опалення, того дня було холодніше, ніж на– дворі.

Позитивного у Ворошилівці за рік відбулося чимало. Ось, наприклад, незабаром біля сусіднього Борскова планується звести сонячну електростанцію.

Хоч Василь Ліщишин переконував, що розбіжностей у поглядах громади немає і всі працюють єдиною злагодженою командою, зауваження все ж прозвучали. Найперше — про непрозорість дій сільської ради, про дороги, котрі не бачили ремонту десятиліттями.

«Де ми можемо прочитати, на що витрачаються гроші з бюджету села? — цікавилися селяни. — На нашому сайті цієї інформації немає. Невідомо, кому і скільки тієї допомоги було нараховано. Проводили світло — без загального обговорення. Роздавали землю — теж цілком таємно. На сесію депутати нікого не допускають, голосують, як хочуть. А ми хотіли побачити, як депутати голосують за те, щоб сільському голові підняти зарплату. 480 тисяч витрачено на благоустрій, а дороги — ні пройти, ні проїхати! А ми у Борскові заради цієї дороги і голосували за нашого голову! «Швидка допомога» не ризикує їхати в село, а шкільний автобус привозить дітей із запізненням на уроки. І ще — для дітей у Ворошилівці навіть спортивного залу немає. І сімейного лікаря теж немає. От і записуються до сімейних лікарів наші люди в Сутисках та Гнівані. До слова, саме депутати проголосували щоб не об’єднуватися з Гніванською ОТГ. От тепер і маємо те, що маємо…»

– Життя покаже, як краще, — запевнив Василь Ліщишин. — Якщо не вийде налагодити життя у наших трьох селах — подумаємо про Гнівань… Потрібно тверезо оцінювати, що на даний момент більш потрібно для села — спортзал чи вода або освітлення. Дороги плануємо будувати за принципом співфінансування. Освітили у Ворошилівці п’ять вулиць. На інші готуємо проектну документацію. Зрозуміло, що нам доцільно мати свою амбулаторію. На це потрібно виділити землю, оформити чимало документів, запросити до себе лікаря. До слова, такий лікар вже знайшовся, але він обдумує пропозицію. Якщо у нас згуртується об’єднана громада, то він працюватиме у Ворошилівці. І взагалі, вважаю, що у нас може утворитися самодостатня громада.

Розмова відбулася гостра. А що зі сказаного справді втілиться в життя — покаже час.