Вінниці пощастило… Наше місто прогриміло на весь Союз, коли для Олімпійських ігор 1980-го року вінничани встановили у Москві найбільший у світі інформаційний екран «Елін». Його виготовили на оборонному підприємстві ЦКБІТ (Центральне конструкторське бюро інформаційної техніки) у Вінниці, яке на той час очолював 30-літній директор Петро Дмитрович Кузнецов.
…Він народився 11 березня 1949 року в сім’ї селянина. Після закінчення Одеського політехнічного інституту в 1971-му молодим спеціалістом почав працювати інженером конструкторського бюро ЦКБІТ. Пройшов шлях до начальника відділу, головного інженера, став кандидатом технічних наук. У 1979-му очолив ЦКБІТ, пізніше перетворив його у провідний науково-дослідний інститут «Інфракон» з сучасним виробництвом та заводом «Ореол». Тоді і зародилася на Вінниччині виробнича й наукова школа електроніки. Саме Кузнецов ініціював створення у 1989 році Асоціації виробників засобів відображення інформації, яка об’єднала понад 30 НДІ.
Але пік його життя, насиченого конкретними справами, припав на роки, присвячені рідному заводу «МАЯК». Петру Дмитровичу разом із командою однодумців вдалося зробити майже неможливе — врятувати від вірної загибелі підприємство, яке фактично вже опинилось у прірві! Так що «рідний завод» — для нього не просто гучні слова…
– Колись, у часи планової економіки, завод ВЗРТА стрімко розвивався, випускав блоки живлення, був одним з кращих підприємств Мінрадіопрому, — згадував провідний інженер Петро Пахолюк, який віддав заводу 49 років життя. — Та прийшли лихі 90-ті, всі зв’язки розірвались. Блоки живлення, ще донедавна дефіцитні, вмить стали непотрібними. Виробництво різко впало, росли борги. Перед заводом розверзлись фінансова скрута, скорочення кадрів, відсутність перспективи… Одним словом, крах!
Незабутні гіркі картини і досі стоять перед очима ветеранів. Тоді дахи всіх цехів протікали, стіни були мокрі, підлоги в ямах. Верстати закривали плівкою, в холодних цехах стояли бочки, бідони для збору дощової води, яку постійно треба було виливати.
На цю «розруху і безнадьогу» у критичному 1994-му прийшов новий керівник — Петро Дмитрович Кузнецов. Лідер із колосальною енергетикою, він став до керма «МАЯКА» і взяв на свої плечі всі проблеми і негаразди. Зумів мобілізувати той невеликий колектив, що залишився, і не дав загинути заводу, як іншим промисловим гігантам Вінниці. Втім, дива «миттєвого воскресіння» не сталось, праця була довгою, дуже важкою і наполегливою.
– Відбиватись довелось по всіх фронтах! Почались нескінчені наради, дискусії, безсонні ночі, робота без вихідних… Змушені були трансформувати ВЗРТА спочатку у відкрите, потім у публічне акціонерне товариство, а нині це ПрАТ «Вінницький завод «МАЯК». Образно кажучи, ми пройшли крізь вогонь, воду і мідні труби, весь час напружено шукали — що робити, як вижити? Нарешті сформували основний напрямок розвитку — електричний підігрів! — зазначив Василь Терліковський, генеральний директор ПрАТ «Вінницький завод «МАЯК». — Важко, з потом і кров’ю, в холоді, ми переводили виробництво на нові рейки, створювали нову продукцію, шукали нові ринки збуту. Титанічна робота не була марною! Петро Дмитрович як керівник нової формації, топ-менеджер, грамотний економіст зумів зберегти завод!
Перші ж скромні прибутки Петро Дмитрович направив на ремонти. Насамперед врятували дах площею 25 тис. кв. м, потім зайнялись капремонтами корпусів і створенням належних умов для працюючих. А далі виробництво теплових приладів почало «набирати обертів», динамічно розвиватись.
Сьогодні ПрАТ «Вінницький завод «МАЯК» — слава Вінниці! Підприємство вийшло на високий всеукраїнський і міжнародний рівень, його продукція під торговою маркою «Термія» відповідає євростандартам і всім вимогам Єврокомісії, сертифікована у ЄС, її знають у багатьох країнах світу на різних континентах. Останні роки «МАЯК» працює з постійним прибутком, щороку зростає реалізація продукції. Якщо у 1994-му випустили приладів всього на 6,5 млн грн., то у 2018-му досягли рівня 250 млн грн. До 40% виробів «МАЯКА» йде на експорт. Географія дуже широка — від країн колишнього СРСР до Європи, Південної Америки, Азії, до ринків Туреччини, Англії, Чилі, Китаю, Перу.
Та недаремно кажуть: «Щоб стояти на місці — треба бігти, а щоб рухатись вперед — треба бігти удвічі швидше!»
– Постійно рухаємось у ногу з часом, слідкуємо за світовими конкурентами, намагаємось зменшити собівартість нашої продукції. Але, на жаль, не відчуваємо підтримки з боку держави! — констатує Петро Кузнецов, голова наглядової ради ПрАТ «Вінницький завод «МАЯК».
Він має право так говорити! Ще у 1996-му за його ініціативи у Вінницькій області було створено Вінницьке регіональне відділення Української спілки промисловців і підприємців (ВРВ УСПП). Він очолює обласне об’єднання організацій роботодавців, створив Молодіжну лігу підтримки підприємництва і комісію, що допомагає молодим підприємцям спланувати бізнес. Реалізовано безліч проектів, зокрема з виробництва біодизеля, сушарок, облицювальної цегли, електролічильників та ін.
Кузнецов, незмінний керівник ВРВ УСПП, підтримує новітню філософію підприємництва, яку успішно втілив у «Хартію подільського підприємця». Він переконаний, що хороше підприємство пропонує відмінні продукти та послуги, а відмінне підприємство, крім виробництва високоякісних товарів та послуг, намагається змінити світ на краще! Тому, очевидно, директор-реформатор прийняв сміливе рішення, підтримане акціонерами. Завод реструктуризували, створили дочірні підприємства — «Теплокомуненерго «МАЯК», «Культурно-спортивний комплекс «МАЯК», «Лікувально-оздоровчий спортивний комплекс «МАЯК-Лтд», служби збуту, маркетингу, зовнішньоекономічну фірму. Результат не забарився! Сьогодні завод успішно працює, оновилась соціальна сфера, зростає середня заробітна плата, співробітники отримують 13-ту зарплату, допомогу на оздоровлення, пільгові путівки.
Активну роботу Петра Дмитровича помітила обласна влада. Він балотувався на посаду міського голови Вінниці, а у 2000-2002-му працював начальником головного управління економіки — заступником голови Вінницької ОДА. Ініціював прийняття урядової постанови №101 про пільгові кредити для підприємств, що утворюють нові робочі місця. Як депутат Вінницької міської ради Петро Кузнецов зробив багато доброго, заслужив авторитет і отримав безліч подяк від жителів Вишеньки. Його незмінне гасло: «Рівень життя населення — єдиний показник ефективності роботи влади!»
Мудрий, досвідчений, поміркований… Таким Петра Дмитровича Кузнецова знають заводчани і багаточисельні колеги — керівники вінницьких підприємств. Йому властиве сучасне економічне мислення, природжене вміння аналізувати, формувати власну думку і пропонувати раціональні рішення. Його трудові заслуги відзначені орденами «Знак Пошани», Трудового Червоного Прапора та «За заслуги» III ступеня, йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник промисловості України». А вдома він люблячий і уважний сім’янин, який разом з дружиною виховав двох доньок, радіє онукам…
«Так тримати!» — бажали Петру Дмитровичу Кузнецову всі, хто 11 березня вітав його із славним, квітучим 70-літтям! Найкращі побажання передає ювіляру і колектив «33-го каналу»!
