Знайомий парубок майже чотири роки провчився у тому самому техколеджі у Вінниці, про який йде мова у статті. А після його закінчення працює… офіціантом. Не має ні знань, ні бажання, ні можливості знайти роботу за отриманою у коледжі спеціальністю. Бо вчився абияк. І де промисловість, де заводи? Були і загули…
Інший мріяв літати, наполегливо йшов до мети, закінчив КПІ ім. Сікорського, факультет авіаційних систем. Але в ті роки життя на українських аеродромах завмерло. Щоб залишитись у Києві поблизу Борисполя, хлопець тимчасово влаштувався кондитером. Так і досьогодні працює. Каже, що мрію про небо передасть синові. А у сина свої думки, він хоче вчитись у Німеччині, там освіта якісна і безкоштовна…
Є технічно складні спеціальності, до яких працівників з “липовими” дипломами не можна підпускати, як кажуть, на гарматний постріл. Енергетика, газове, будівельне господарство, засоби зв’язку, сучасне високотехнологічне обладнання, радіотехнічні, електронні прилади та багато-багато іншого. А ще медицина, фармацевтика, які напряму пов’язані із життям і здоров’ям людей. Та й взагалі.. Хіба є така галузь, у якій можуть працювати невігласи і безкарно завдавати шкоди, зачасту непоправної? Хіба ці тормози з купленими дипломами будуватимуть Україну?
Дякую газеті “33-й канал” за те, що висвітлила величезний пласт проблем, пов‘язаних з фальшивою освітою, з купівлею-продажем оцінок та дипломів у наших навчальних закладах. Я вважаю, що “лікувати цю хворобу” треба на державному рівні”.
Ірина Михайлівна,
вінничанка
