110 років тому у лютому у Козятині, у родині фельдшера Михайла Спиридоновича та домогосподарки Тетяни Андріївни Іванових народився син Віктор – кінорежисер, сценарист, лауреат Державної премії України ім. О. Довженка (1999, посмертно) за фільм «За двома зайцями».
Зростав майбутній кінорежисер разом із братом і сестрою в приміщенні залізничної лікарні на вулиці Алейки, найближчої до залізничної колії та вокзалу Козятина. На той час, за спогадами сина, кінооператора Михайла Іванова, в тому одноповерховому приміщенні розміщувалися лікарняні палати для хворих і житло для медпрацівників. У 1919 році, коли Віктору виповнилося 10 років, під час епідемії тифу у Козятині, рятуючи хворих, передчасно помер його батько. 3 1922 року підліток Віктор, у неповних 13 років, розпочав трудову біографію розсильним. У 1929 році він отримує диплом машиніста паровоза і їде на навчання до Москви. А тут хлопець вирішив докорінно змінити своє життя і вступив до ВДІКу на режисерське відділення. Після війни його не взяли на роботу до кіностудії, сказали, що інваліди їм не потрібні… Фашистів подолав, а місцеву бюрократію не зміг. Тому його перший фільм «Пригоди з піджаком Тарапуньки» був знятий тільки у 1955 році.
Всього Іванов зняв 12 картин. Але саме «За двома зайцями», що був його фільмом на 100 відсотків, назавжди вписав Іванова в історію кіномистецтва і зробив відомим у різних куточках світу.
– Худрада кіностудії Довженка завжди давала відчіпного: «А, жид, все одно провалить українську класику!» Для провалу йому дали п’єсу Михайла Старицького, – пригадує виконавиця ролі служниці Химки Таїсія Литвиненко. — Надій на це кіно ніхто не покладав, тож знімали його у маленькому павільйоні. Віктор Іванов був дуже вимогливим режисером, особливо це стосувалося акторки, що грала роль Проні Прокопівни – Маргарити Кринициної. Проте успіх у глядачів був приголомшливим. Щоправда, це не завадило кінокритикам назвати стрічку «За двома зайцями» найгіршим фільмом 1961 року, призначеним для показу лише у сільських клубах…
Популярність кінокомедії змінила її прокатну долю. Невдовзі стрічку переозвучили російською мовою і випустили у всесоюзний прокат. Тим часом українська версія фільму зникла і майже півстоліття вважалася втраченою. Випадково її виявили в Маріуполі аж 2013-го.
Щоправда, на житті режисера це ніяк не позначилося – він продовжував жити із родиною у гуртожитку кіностудії. Віктор Іванов знімав фільми до останнього дня. 18 червня 1999 року він помер від інсульту. Цього ж року його комедія отримає Державну премію України ім. О. Довженка.
Соломія КАЛЮЖКО
