З часу мого останнього звернення стосовно свавілля деяких водіїв приміських автобусів загального користування та касирів Західного автовокзалу минув вже місяць. На жаль, ситуація не змінилась. Бо вже 4 березня мені знову треба було їхати маршруткою до села Рибачого Літинського району. Прийшла до четвертої каси, показала пенсійне посвідчення, попросила квиток! Бо сподівалась, може, щось таки й змінилось на краще… Але марно. Касирка відкинула моє пільгове посвідчення й сказала: «Вам не положено! У вас немає літинської прописки!» Тому я вимушена була взяти квиток за повну вартість. Вже у водія, а не у касі…

Так, я розумію по-людськи й водія… Бо він «при виконанні». Йому треба або гроші, або квиток… Бо чинним законодавством питання цих перевезень так і не прописане…

Скоро буде вже шість років, відколи я відстоюю права пільгового проїзду на приміських маршрутах. Моя «переписка» вже нараховує сотні тонн паперу. Змінюються чиновники, їхні імена, прізвища та по батькові, а відповідь та сама: «нічого зробити не можемо, це питання лише до автоперевізників та поліції»… І це мені пишуть з високих владних кабінетів від Києва до Вінниці! Або пишуть, що пільга є! 50% від вартості проїзду. Але лише на… міжміських перевезеннях. Тобто, наприклад, між Вінницею та Києвом, Хмельницьким, Одесою тощо. Або те, що така пільга є ще на проїзд містом Вінницею. А на проїзд, наприклад, до Літина, Калинівки, Немирова — тиша… Жодної відповіді по суті я так і не отримала…

У останній статті голова Літинської райради пан Мельник пише, що у їхньому районі є 11 тисяч пільговиків, на проїзд яких районна влада компенсувала 750 тисяч гривень. Зі всією повагою до літинських пенсіонерів, але хочу спитати у пана посадовця: а що — районні пільговики їздять щоденно? Чи не завелика ця сума? І хочу спитати вже у органів соціального забезпечення м. Вінниці: а чому Літин таки може компенсувати своїм пільговикам вартість проїзду на рейсах приміського сполучення, а Вінниця — ні? Не соромно вам за те, що залишили без уваги пільговиків, інвалідів, ветеранів тощо?

А я хочу запропонувати інший прозорий механізм відшкодування коштів на перевезення пільговиків. Видати на місяць чотири спеціальні талони на проїзд. На мою думку, цього цілком достатньо. І коли пільговик захоче поїхати, наприклад, до Літина, Немирова, Калинівки тощо — він має закомпостувати цей талон безпосередньо у водія автобуса. Це дуже буде корисно на зворотному шляху, де немає кас автовокзалів, наприклад, у селі… У водія автобуса повинен бути спеціальний компостер для таких талонів. Таким чином пільговик звітує перед водієм, органами соціального захисту та державою, куди та скільки разів на місяць він їздить. Водій та перевізник відповідно звітують — скільки вони офіційно перевозять пільговиків! Усе чітко й прозоро, встановити цей прилад дуже просто. До того ж, це суттєва економія коштів. Але куди б я і скільки не зверталась із цими пропозиціями — від Києва до Вінниці – теж тиша… Пропозицію замовчують або ігнорують! А чималі державні гроші йдуть у повітря чи дещо далі…

Можливо, це вигідно чиновникам? Запитання риторичне…

З повагою, голова ГО «Батьки вбитих дітей»,
інвалід другої групи, ветеран праці Тетяна Кушнір»

Керівник департаменту соціального захисту Вінницької міськради Валентина Войткова лише коротко сказала, що з цього питання пільговикам варто звертатись до районних служб соціального захисту. Від більш детальних коментарів вона відмовилась. А от голова правління ПРАТ «ВОПАС» Олександр Швачій так пояснив позицію перевізників:

– Державою досі не вирішене питання компенсації перевізникам за перевезення пільговиків. Так, згідно з чинним законодавством, перевізник має здійснювати ці перевезення безкоштовно. Але якщо він не отримує за це ані копійки? А скільки зараз коштує бензин чи дизпаливо, запчастини, а ще треба платити заробітну платню водію, податки. Ця проблема є на усіх сполученнях — міжміських, приміських, міжобласних. Так, наші касири часто не можуть видати безкоштовний квиток пільговикам. Але це не наша провина. І не наше бажання…

Деякі перевізники за власні кошти безкоштовно возять окремі категорії пільговиків — учасників бойових дій, дітей з багатодітних родин, інвалідів І групи із супроводжуючими тощо. На жаль, поки держава остаточно не вирішить це питання, у перевізників є лише два виходи — або робити те, що я вказав вище, або припиняти свою діяльність.

Стосовно компенсацій. Наскільки мені відомо, деякі районні державні адміністрації справді компенсують з власних ресурсів вартість проїзду пільговиків на автобусних приміських сполученнях. Це Літин, інші райони. По Вінниці поки це питання міською радою вирішене лише для міського транспорту — автобусів, трамваїв, тролейбусів, маршруток. Чому не вирішене за приміський проїзд — мені невідомо. Вінницька облдержадміністрація частково компенсує проїзд пільговиків, але лише певної частини.

Фото Сергія ХІМІЧА