У Колегіумі і Духовному центрі із бібліотекою престижного Українського Католицького університету студенти вивчають етику, політику, економіку, які у всьому світі вважаються базовими академічними дисциплінами. Тут викладають українські та іноземні викладачі з Риму, Відня, Кракова, Вроцлава, Нью-Йорка. Перспективи радують! 54 міжнародні угоди про співпрацю має Католицький університет із університетами Європи, Північної та Південної Америки. Із 15-ма вишами налагоджений обмін за програмою Еразмус+. Молодь слухає лекції іноземними мовами, проходить стажування у органах державної влади в Україні і за кордоном. Кожен самовдосконалюється, як хоче і як може!

Наступною родзинкою прес-туру стали відвідини Етно-галереї Роксоляни Шимчук. Уявіть, ця жінка задумала зібрати ― і зібрала! – повну колекцію народного одягу з усіх областей України. Це Буковина, Гуцульщина, Покуття, Полісся, Слобожанщина, Подніпров’я, Поділля, Полтавщина та ін. Експонати мають по 100-150 років і переважна більшість виготовлена до Другої Світової війни.

За словами майстрині, після приходу Радянської влади етнічні ознаки українців почали нівелюватися. Хоча, зізнається Роксоляна Шимчук, є винятки: «У мене є експонати, які зроблені після Другої світової війни. Їх небагато, але вони заслуговують того, аби бути показаними наступним поколінням. Це речі, в яких збережені етнічні ознаки і відчувається душа народу, а також одяг з національною символікою, який люди продовжували носити під загрозою фізичного знищення”.

Артгалерея вражає повнотою і етносом українського народного одягу. Хоч кожен експонат є унікальним, проте пані Роксоляна особливо цінує дитячі костюми, хлопчачі і дівчачі вишиванки.

А як не згадати про оригінального етномузиколога Любомира Кушлика! Він викладач Львівської національної музичної академії ім. Лисенка і все життя присвятив збиранню і вивченню українських старовинних народних інструментів. Він грає на турячих рогах, дримбі, свистунці, цимбалах, сопілках, трембітах… А ще він відродив козобас ― бочечку, обтягнуту шкірою, зверху на палиці коза і чотири струни. Є в нього кукурудзяна скрипочка із стебла кукурудзи, яка пілікає 4-5 днів, а потім засихає, є малімба з гарбуза. І кожен з цих музичних інструментів видає автентичний звук як і тисячоліття тому.

«Соромно зізнатися, що співочий український народ не має повноцінного музею інструментів в усій Україні!», ― каже Любомир Кушлик.

На турячих рогах, дримбі, козобасі грає музикант із Львова.

Кажуть, якщо не піднявся на Ратушу, не подолав 408 сходинок до оглядового майданчика, не побачив центральну панораму – ти не бачив місто Лева!

Смак цього міста – у трунку свіжозавареного горнятка кави, наприклад, у кав’ярні Скарбек, яка носить ім’я засновника знаменитого театру ім. Марії Заньковецької. Не стати кавоманом у Львові просто неможливо!

Якщо не поталанило побувати в костелі Марії Магдалини і не насолодитись могутніми хвилями органної музики – то ти не почув Львова. В цьому музичному інструменті уся міць і ніжність широкого подиху древнього міста! У сутінках, які не можуть перейти у пітьму через безліч кованих ліхтарів, пливуть звуки Вагнера… Наче божественні діви-Валькірії літають над берегами Рейну і, передчуваючи Валгаллу, вступають у непримиренну боротьбу…

Можна Україну зробити сучасною, а українцям дати можливість пишатися історією Батьківщини! ― ось головний меседж цьогорічного прес-туру журфонду НСЖУ. Приїздіть до Львова, і ви в цьому пересвідчитесь на власні очі.