Місцевий священик МП, за твердженням мешканців Пеньківки, відмовився підтримати ініціативу більшості своєї громади, на збори не прийшов… «За» проголосували 155 присутніх на зборах людей, один проти. При письмовому опитуванні за Українську церкву висловились понад 500 жителів села.
Втім, пройшло вже два місяці після доленосного рішення, а віряни разом із новопризначеним ієромонахом Софронієм правлять службу на вулиці біля церкви. Адже їх прихильники УПЦ МП до храму не пускають…
– Одне із наших останніх богослужінь відбулось минулого понеділка. Цього разу, незважаючи на будній день, на молитву зібралися понад 50 вірян. В той час, як у храмі, де правив священик Московського патріархату, було десять чоловік, і ще стільки ж «тітушок», які приїхали з Вінниці «захищати» храм від людей. Вражає, як Московський патріархат ділить одну релігійну громаду села на «своїх-чужих». Після молитви всі присутні мали змогу вклонитися іконі святителя Миколая з часткою його святих мощей, — розповіли жителі Пеньківки. — Отець Софроній передав парафіянам привітання від митрополита Вінницького і Барського Симеона та нагадав про історію та значення свята Торжества Православ’я. Богослужіння завершилося хресним ходом.
У свою чергу, отець Софроній вважає, що дану ситуацію найближчим часом вдасться вирішити. І закликає вірян не реагувати на провокації.
– Для нас РПЦ — це одна з Помісних Церков, з якою, надіємось і віримо, буде порозуміння і єднання в дусі християнської любові. Ми не ведемо «війни» з іншими релігійними організаціями, навпаки, кожної проповіді закликаємо людей до миру і любові. Для нас принципово інше: церква має бути зі своїм народом, підтримувати його, вчити, молитись за нього. Спілкуючись з простими людьми, я бачу, як вони «зголодніли» за вірою, в них багато запитань, вони готові слухати, але не про те, що «спасіння тільки в РПЦ і України ніколи було як самостійної держави». Якщо ми живемо в Україні, то логічно молитися за неї, якщо йде війна, логічно молитися за українське військо і його перемогу. Чомусь дивує, але в МП (це вже не УПЦ Митрополита Володимира, багато чого змінилося після його смерті), бояться самого слова Україна, хоча і кажуть, що патріоти. Ми готові до діалогу, до миру, але, на жаль, не всі в нашій державі цього хочуть.
Віталіна Володимирова
