Натомість медики запевняють — діяли професійно, після оперативного втручання при такому діагнозі та стадії пацієнт прожив 10 місяців. Усі сторони вислухав наш кореспондент.

— Чоловік у мене був дуже добрим, мав золоті руки. Народили ми та виховали двоє дітей. У 2017 році я порадила чоловіку пройти для себе обстеження, де з’ясувалось, що у нього є пухлина. Як результат — рак стравоходу. Сімейний лікар дала направлення до онкодиспансеру, який очолює Володимир Шамрай. В одному із інтерв’ю вашому виданню він розповідав, що «онкологія зокрема, як і медицина, не стоїть на місці, бо це високотехнологічна галузь». Зараз є багато методів лікування раку стравоходу, і вони постійно вдосконалюються — це хіміотерапія, електро– або лазерна коагуляція пухлини, або променева терапія. У більшості випадків віддають перевагу променевій терапії, але мого чоловіка направили на операцію. Ми розгубились і були в такому стані, що не знали, що робити. Коли прийшли до завідуючого торакальним відділенням Сергія Притуляка, він сказав, що оперувати варто негайно, бо протягом двох місяців чоловік помре голодною смертю. Віктор не погоджувався на хірургічне втручання. Ми пояснили, що хочемо, аби нашого родича лікували іншими методами. Тим паче на той час результати біопсії були невідомі. А лікування або операція повинні бути колегіально обговорені та обґрунтовані. Проте заввідділенням нас переконав, що все буде добре і що операція — найбільш ефективний метод лікування. Наполіг на ній, не давши нам навіть обдумати. Для даного виду хірургічного втручання обов’язкове обстеження — потрібно зробити комп’ютерну томографію, обстежити кишківник, так як під час операції він був задіяний. Треба було знати повністю стан хворого. Адже в такому віці характерна наявність супутних захворювань серцево-судинної системи і органів дихання. І лікарі мали це передбачити для того, щоб був позитивний результат. Але, на мою думку, вони цього не зробили. Віктора прооперували 15 грудня 2017 року, — розповіла у своєму листі Любов Ковальська. — Після того лікар Андрій Ткач заявив, що все пройшло успішно, почистили все, але виникли непередбачувані обставини. Знайшли пухлину у попереково-ободовій кишці. То для того, щоб цього не було, медики мали перевірити кишківник. Через тиждень після операції Віктору стало погано — впав тиск. Нам пояснили, що це колапс. Дякувати медсестрі Інні та лікарю реанімаційного відділення, мого чоловіка привели до тями. Але все одно він погано дихав. Коли зробили УЗД, виявили велику кількість рідини у плевральній порожнині. Лікар Андрій Ткач зробив пункцію і видалив її, проте вона знову стала набиратись. Загалом за десять місяців Віктору виконали 7 пункцій. Останню — за кілька днів до смерті, коли встановили катетер. Виникає питання: чому ця рідина набиралась після операції? Це помилка лікарів? 16 жовтня минулого року серце мого Віктора зупинилось. Хоча за статистикою при хірургічному лікуванні 5-річний термін проживають у середньому 25-35% прооперованих. Але мій чоловік, мабуть, у ці показники не потрапив.

За словами Любові Ковальської, після втрати чоловіка вона досі не оговталась. Жінка, яка сама свого часу мала онкологію і змогла її подолати, впевнена, що медики допустили чимало помилок.

– Гістологію медики не розписали належним чином, хоча від аналізів та результатів обстеження залежить лікування і життя людини. У чоловіка було дві пухлини, і кожну мали б окремо розписати. Висновок комп’ютерної томографії теж виконали непрофесійно. Лікар призначила хіміотерапію, яка не дала бажаного результату: у Віктора виявили метастази у кістках таза. Також діагностували парапрактит та відправили на операцію до приватного центру. Чому ж тоді почав набиратись гній і чи не занесли чоловіку інфекцію? Я розумію, що рак — це важка хвороба, і не жила рожевими мріями, що його точно вилікуємо. Але у мене була надія, що медики виконають свої дії кваліфіковано та подовжать життя Віктору ще на кілька років. А насправді все зовсім не так. З третьою стадією люди живуть і мають жити ще декілька років. І мій Віктор мав би та хотів…

Для того, щоб розібрати скаргу у повній мірі, головний лікар «Подільського регіонального центру онкології» Володимир Шамрай влаштував очну ставку, куди запросив своїх колег, чиї прізвища вказані у листі, Любов Ковальську та нашого журналіста.

— У першу чергу, прошу поважати лікарів, які щодня рятують не одне життя, адже це люди, які пропрацювали у медицині не одне десятиліття. Постійно вдосконалюють практичні навички, задля підвищення професійної майстерності стажуються за кордоном та є одними із передових онкологів в країні. Із емоційною складовою скарги я згоден, а ось з іншою — ні. Зараз все поясню. По веденню медичної документації у мене жодних нарікань до медиків немає. Променева терапія, про яку вказала Любов Ковальська, належить до варіанту паліативного лікування, особливо при раку стравоходу у третій стадії. І застосування цієї методики ніколи б не вилікувало онкологію у вашого чоловіка. У професійному плані колеги зі мною погодяться. В контексті порятунку або подовження життя, то повністю підтримую колег-лікарів, які запропонували операцію, адже рак був агресивним. І це рішення було прийнято колегіально. Пацієнт у письмовій формі дав на неї згоду, про що свідчить відповідна документація. Також він був ознайомлений про об’єм оперативного втручання та його наслідки. Рідина у легенях виникла через реактивний процес. А про занесення інфекції навіть не може йти мова, — каже Володимир Шамрай. — Якщо пацієнт хотів індивідуальний підбір хіміотерапії, то потрібно було починати із молекулярного тестування пухлини, яке коштує 150 тисяч гривень. Після того потрібно було витрачати ще кілька сотень тисяч гривень на місяць за саму хіміотерапію. На жаль, через бідність наших людей та постійне недофінансування вітчизняної медицини такі дослідження ми не можемо проводити.

Натомість тричі за рахунок медичного закладу у рамках обласної програми «Онкологія», за що щиро вдячні керівництву області та депутатам, безкоштовно давали хіміотерапію пацієнту Віктору Ковальському. До летального результату привела не операція, яку провели лікарі «Подільського регіонального центру онкології», адже після неї він прожив 10 місяців, а стадія захворювання, паранеопластичні процеси, компенсаторні можливості організму і ускладнення, які виникли вже після інших операцій, які провели лікарі іншого медичного закладу у жовтні 2018 року. При цьому хочу наголосити, що на момент смерті рецидиву захворювання не було. Тобто рак до хворого після лікування не повернувся.

У свою чергу, заввідділенням онкоторакальної хірургії, лікар-онкоторакальний хірург вищої категорії Сергій Притуляк зазначив, що саме вінницькі фахівці роблять найбільше подібних операцій по всій країні і мають успішні результати.

– У пацієнта було дві локалізації раку. У практиці онкологів це називається «ракова хвороба». Тобто збій в імунній системі був настільки грубим, що пухлина виникала не тільки в одному органі, а й в інших. Хворому була виконана найбільша за об’ємом та дуже складна операція в онкології, яка потребує відповідної підготовки та майстерності. До неї додалась ще й операція на товстому кишківнику. І все це мною та колегами було виконано за три з половиною години, що, згідно зі світовими показниками, у 10 разів зменшує рівень післяопераційних ускладнень. На жаль, основна маса пацієнтів, у яких рак стравоходу діагностовано вже на третій стадії, після операції помирає в перший рік. І самостійно променева терапія тут, на жаль, безсила.

Віталіна Трудько

Від редакції.

Як бачимо, онкохвороби невпинно наступають на українців. Чорнобиль відгукується через десятки і буде відгукуватися через сотні років. І українці, які стали його заручниками, мають право на безкоштовне лікування та найновіші у світі центри з лікування раку. Це має врахувати новообраний президент.