«Наша школа приватизована родиною директора, — написали вчителі із Великої Мочулки Теплицького району. — Працює він, його дружина, у якої всі заміни, гуртки, класне керівництво, група продовженого дня, фізкультура, словом, все, що тільки можна дати. А ще мати, сестра, троє кумів, їхні дружини, зять, який працює в іншому місці, а в нас рік отримує мінімалку.
Не думаємо, що начальник районного відділу освіти цього не знає. Але він дуже хвалився на сході села, що це єдиний директор, якого він призначав, а решта проходили на конкурсній основі.
У нашу школу ходять діти з Орлівки і М. Мочулки, до того ж з М. Мочулки їздить до нас на роботу його сестра. Якщо з Орлівки шкільний автобус підвозить дітей так, як по всій Україні, то на автобус з М. Мочулки ми, вчителі, з початку цього навчального року щомісяця здаємо по 75 грн. на солярку. Причому обов’язково за списком! Автобус дітей тільки привозить, а додому вони вже повертаються машинами чи рейсовим транспортом.
Хіба ще десь є таке? Кожного місяця ми здаємо майже 2000 грн., а кому і навіщо — ми не розуміємо! А сказати не можна, бо залишишся без роботи.
Влади як такої у Теплицькому районі майже не видно. Ось і гребуть з ділянок, з кухні, з учителів. Жонглюють ставками, гуртками, липовими замінами… Минулого року було 0,75 ставки на трьох вчителів, а цього року 0,75 їй одній. Отакі в нас «нововведення!»
Відповідаючи на цю скаргу, Олег Сокур, директор Великомочульської школи, зазначив:
– У нашій школі працює 20 вчителів. У моєї дружини 0,5 ставки, а не 0,75, вона викладає фізкультуру і заочно отримує другу вищу освіту в Уманському педуніверситеті. Я директором всього три роки, і всі мої родичі працювали у школі ще до мене, так і залишились. Я нікого на роботу не приймав. Зять у школі не працює і ніяких грошей не отримує.
Дійсно, начальник райвідділу освіти відзначив, що я останній з тих, кого ще він призначав, а потім правила змінились, і в подальшому директорів відбирали за конкурсом.
З Малої Мочулки їздять четверо-п’ятеро вчителів і школярі. Тоді був складний період, ми обговорили це на нараді, і педколектив погодився, що треба здавати гроші на транспорт. І до сьогодні ці гроші збирають. Нічого із ділянок, із кухні я не беру, навпаки, везу в школу овочі із фермерських господарств. Я плачу за харчування, як і всі вчителі.
– Яка вартість шкільного обіду?
– Максимальна ціна обіду в цьому році близько 10 грн. Діти із початкових класів із малозабезпечених сімей харчуються безкоштовно, діти учасників АТО за рішенням сільської ради теж отримують безплатне харчування. Крім того, за півціни обідають початкові класи і старшокласники із малозабезпечених сімей.
– Якщо є скарга, значить, є незадоволення у колективі…
– Ми зберемо вчителів, проведемо бесіди, обміняємось думками… Відзначу, що за останні роки у школі поміняли систему опалення, побудували котельню, замінили вікна і двері за виграний грант. Беремо участь в ХVІ обласному конкурсі, готуємось до будівництва дитячого майданчика за 250 тис. грн. на умовах співфінансування — виграні кошти плюс спонсорська допомога.
