Її повість “Історія хлопчика Добряна або небезпека нецензурних слів” призначена для читачів від 0 до 100 років, ідею підказала авторці третьокласниця Софійка з 7-го ліцею. А збірку захоплюючих оповідань Володимира Федорова “Русалка” Олена переклала українською.

Головне, що відчули всі присутні на цій зустрічі, – це та міцна дружба, взаємна повага, що пов’язали Олену з творчими людьми Вінниччини. Цього дня у світлиці виступали її колеги з театру пісні “Пульс”, який очолює поет Сергій Свердл, з хорового колективу під керівництвом Леоніда Луцишина, а ще вінницькі письменники, поети, музиканти, співаки — багаточисельні друзі  Олени Добровольської.

Згадали композитора Михайла Лукьянова, супутника життя Олени, батька її донечки. 12 квітня він мав би відзначати день народження, та не судилось, ще молодим пішов із життя… Михайло написав більше 250 пісень, з них близько 40 – на вірші коханої. “І квітне душа, як розмай, втішається миттю земною. Кохання у серці — за край! Як пролісків в лісі весною”, – вилились зізнання поетеси у вірші “Про закохану душу”.

Творчість — це хрест чи благодать? – риторично запитували учасники імпровізованого концерту. Про сім’ю, рідний дім, Батьківщину співали відомі вінницькі барди Вероніка Остапчук, Сергій Брайлян, Тетяна Скомаровська, Андрій і Наталя Сенченки. Бурю оплесків “зірвала” викладачка вокалу, переможець міжнародних конкурсів Катерина Радецька за виконання романсу “Любов і розлука”.

…Олені Добровольській пощастило, вона обдарована Богом і вміє знаходити  слова, що торкаються людських душ. “Не шукайте щастя десь, а будьте самі його джерелом. Насолоджуйтесь простою миттю життя!”, – каже поетеса.  Зустріч з нею подарувала весну, свіжі думки і прекрасні емоції.