Ямпільщина здавна славиться не лише своїми вишивальницями, а й вмілими господинями. Про секрети смачної випічки нам розповіла Алла Болгарська.

– Вміння випікати я перейняла у бабусі та свекрухи. У останньої навіть збереглась домашня піч, де ми продовжуємо готувати. Свого часу працювала в Ямпільському музеї образотворчого мистецтва керівником народного аматорського колективу з подільської вишивки «Солов’їні вічка». Дуже часто ми відвідували виставки, фестивалі, проводили майстер-класи. Короваями я зустрічала та пригощала керівників Вінницької області, які завжди схвально відгукувались, — каже Алла Болгарська. – Із інгредієнтів для короваю потрібні борошно, масло, яйця, вологі дріжджі, пряжене молоко, щоб аж мало коричневий колір, ванілін. Тоді виріб матиме неймовірний смак та аромат.

Щодо форми, то зазвичай роблю круглу. Із власного досвіду переконалась, що коли печеш коровай молодятам, то по ньому видно, як складеться подружнє життя. Коли рівненький та рум’яний – житимуть довго та щасливо у парі. Якщо запав та пригорів – не обійдеться без чвар. Варто сказати ще про весільні нанашульські короваї. Нанашки в нас на Ямпільщині — це другі батьки для молодят, вони протягом всього життя стають ще хрещеними для дітей, які народяться в молодят. Першого дня нанашка у весільний коровай ставить дві весільні свічки, щоб цей вогонь оберігав молоду сім’ю — він горить до кінця весілля.

На другий день ріжуть коровай на скибки, змащують медом і продають гостям. До цього ще наливають медовухи, щоб життя у молодих було солодким. На ліву руку зав’язують червону вовняну нитку, щоб не наврочили, і носять, поки не порветься. А гроші, зібрані від продажу короваю, віддавали молодій, клавши їх у пазуху, щоб була повна пазуха добра на розжиток.

Нині Алла Болгарська працює керівником гуртка народної творчості у міському будинку дитячої та юнацької творчості. Відроджує писанкарство, вишивку, виготовляє ляльки-мотанки. Неодноразово була відзначена дипломами та подяками.

– Оскільки межуємо із Молдовою, нас щороку запрошують у місто Сороки на фестиваль культури представити свою експозицію. Пригадую випадок, коли в нас почалась війна і ми приїхали, то сусіди так щиро співчували. Раптом підійшов чоловік, сфотографував нас із виробами. Почалась церемонія нагородження та святковий концерт. Уявіть собі, начальник відділу культури Сорок кожного особисто нагороджував дипломом, де зверху була та сама світлина, зроблена напередодні. Зворушило до сліз.

Віталіна Володимирова