– Кожного разу, коли ми чуємо «Чорнобиль» або «Чорнобильська атомна електростанція», мимоволі наштовхуємося на страшний асоціативний ряд: катастрофа, пожежа, небезпека, людські жертви, радіація, відселення… Жахливі наслідки аварії на 4-му блоці Чорнобильської АЕС (26 квітня 1986 року) й понині викликають сльози та переживання і в тих, хто працював на станції чи брав участь у ліквідації катастрофи, і в усіх інших жителів України.
Вже наступного після аварії на АЕС дня у відділ пожежної охорони надійшла вказівка МВС України щодо формування зведеного загону, готовності техніки та особистого складу для надання допомоги у ліквідації наслідків аварії. 22 травня 1986 року загін на 18 одиницях загальної і спеціальної пожежної техніки вирушив до оперативно-режимної зони ЧАЕС.
Начальником штабу сил та засобів протипожежної служби, яка надавала допомогу у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, керівництвом МВС України був призначений заступник начальника ВПО УВС підполковник внутрішньої служби Петро Олексійович Меліхов. Командиром Вінницького зведеного загону пожежників, який в складі 223 чоловік вирушив на станцію вже через 25 днів після аварії, був заступник начальника Володимир Бабкін.
Зведений загін гарнізону пожежної охорони Вінницької області прибув на зміну Житомирського загону та ніс службу в Чорнобилі до 6 червня (15 діб).
За період перебування особовим складом зведеного загону було зроблено чимало. Героїчні вчинки та вірність службовому обов’язку наших пожежників стали значним внеском у недопущення повторного вибуху, дали змогу у короткий термін мінімізувати страшні наслідки аварії. Подільські вогнеборці відкачали понад 16 тонн “важкої” води з підвалу 4-го енергоблоку та шлаковідстійника. Саме бійці вінницького гарнізону подавали воду на виготовлення бетонного розчину для стін саркофагу, брали участь у ліквідації масштабної пожежі в тунелі між 3-м та 4-м енергоблоками станції. Зведений загін області ліквідував 4 лісових та 3 торф’яних пожежі у 30-кілометровій зоні, щоденно проводив дезактивацію територій, будівель та споруд на території ЧАЕС, Чорнобиля та смт Іванкова. Пожежники з Вінниччини відтягнули у так звані “могильники” усі опромінені автоцистерни з території станції, на яких по сигналу тривоги прибули перші пожежні караули з Прип’яті та Чорнобиля (саме ця техніка працювала на гасінні пожежі на 4-му енергоблоці станції 26 квітня 1986 року), адже згадані пожежні машини блокували проїзд будівельній техніці. Група профілактиків забезпечувала пожежну безпеку при проведенні вогневих робіт у тунелі під 4-м енергоблоком станції.
Крім того, по 14-15 днів в період з 1987 по 1990 рік чимало подільських вогнеборців добровільно вахтовим методом працювали в Чорнобилі.
Героїзм пожежників, як і пам’ять про загиблих воїнів, уражених смертельними променями й пов’язаними з ними хворобами,завжди повертатиме вдячних нащадків обличчям до весни 1986 року. Пам’ятаймо Василя Бездєтного, Анатолія Бельмесова, Володимира Бондаря, Петра Войтка, Івана Герасименка, Володимира Герасименка, Олександра Гусарського, Володимира Голозубого, Петра Меліхова, Юрія Харитонова, Василя Прокоп’юка, Степана Безрученка, Петра Асафата та багатьох інших наших земляків.
За сумлінну працю зведений загін був нагороджений Почесною грамотою МВС України. За успішне гасіння пожеж, виявлені при цьому мужність і відвагу 11 співробітників були нагороджені урядовими нагородами – медалями “За відвагу на пожежі” та медаллю “Трудова відзнака”.
Масштаб Чорнобильської аварії сколихнув увесь світ, і країни, які експлуатують атомні блоки, визначили, що попередження, запобігання подібних ситуацій є основним пріоритетом розвитку національної атомної енергетики. Цьому в значній мірі сприяє досвід України, який було винесено з важких уроків Чорнобиля. Президент Петро Порошенко оголосив 2016-й рік роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи. Це справа нашої честі пам’ятати усіх героїв поіменно, робити сьогодні усе можливе для їх соціального захисту.
Унікальні фотографії вінничан у Чорнобилі оприлюднив й начальник прес-служби обласних рятувальників Олександр Кутовий. Ось що він пише на своїй сторінці у соцмережах:
– 2 травня 1986 року гарнізон пожежної охорони Вінницької області було переведено на посилений варіант несення служби. За лічені дні сформували загін, який мав замінити на чорнобильській станції колег із Житомирщини. Очікування на відправку розтягнулося на три тижні. Зрозуміло, якими напруженими видалися ті дні для родин пожежних, проте жоден з відряджених не сказав “ні”, розуміючи як небезпеку завдань, так і важливість та значимість їх для людства. Часу не гаяли: перевіряли боєздатність пожежної техніки, готовність обладнання до роботи в екстремальних умовах. Майже щодня відбувалися навчання стосовно дій у забрудненій радіацією місцевості. Коли надійшла вказівка з Києва, автоколона (5 пожежних цистерн, 5 вантажівок із спорядженням, 3 легковика та 7 автобусів) надвечір 22 травня вирушила в дорогу. А вже наступного дня вогнеборці Вінниччини приступили до виконання поставлених перед ними завдань.
Враховуючи оперативність вирішення задач (ліквідація пожеж, відкачка води, дезактивація населених пунктів, розташованих в зоні, гасіння лісових пожеж, профілактика займань та інше), наступної доби весь зведений загін передислокували з Іванкова до Чорнобиля. Подолян розмістили в будівлях місцевої пожежної частини та в спустілих приміщеннях школи.
Фотоапарати на території 30-кілометрової зони тоді просто відбирали. Але завдяки Михайлу Микитовичу Ястремському та його далекоглядності, сьогоднішні покоління все ж мають змогу роздивлятися “ті події” з його кількох десятків світлин.
