А таких – безіменних солдатів – сотні тисяч. Як і безрезультатних пошуків багатьох родин протягом 60 років.

Але ось як повернулась несподівана розповідь у зверненні до редакції того, хто знайшов їх на розораному полі:

«Доброго дня, шановна редакціє «33-го каналу».

Хочу поділитися інформацією щодо ситуації, яка нещодавно трапилась у с.Рубань Немирівського району.

Одного квітневого дня, повертаючись додому з Немирова дорогою навпростець, я помітив на зораному пасовищі дивні предмети. Підійшовши ближче, зрозумів, що це кістки людського скелета, які були виорані трактором.

Далі побачив, що на поверхні валялось чимало людських останків. Чесно зізнаюся, я з острахом дивився на цю картину, проходячи ріллею. Невдовзі знайшов предмети, які, як виявилось, колись належали солдатам німецької армії. Знайдені на поверхні посмертні жетони підтвердили те, про що здогадувався: тут були поховані німецькі солдати.

Про знахідку я вирішив відразу попередити свого знайомого, який є членом історично-пошукового клубу. Він сказав, що не має права вилучати ці останки. Для цього є спеціальні організації.

Завдяки його зусиллям було оперативно знайдено представника Народної спілки Німеччини по догляду за військовими похованнями.

І тут починається те, від чого досі я не можу заспокоїтись….

Ми знайшли власника цієї розораної земельної ділянки. Ним, як не дивно, виявився сільський голова. Розповівши всю ситуацію йому, ми разом дійшли згоди, що останки мають бути вилучені і перепоховані. Усна згода була досягнута довгими перемовинами. Адже ми не раз телефонували до голови і ще раз все уточнювали.

Настав день, коли прийшов я із знайомим пошуковцем. Приїхав представник спілки, і ми стали вже на місці очікувати власника поля.

Коли приїхав власник поля, голова сільради Головенько Василь Володимирович, ми планували, що все буде за домовленістю і представник спілки Німеччини по догляду за військовими похованнями зможе забрати ці останки.

Але голова і власник поля в одній особі відразу почав нам грубити, погрожувати розправою за те, що влізли на його володіння. На вимогу представника спілки він показав документи на землю, які, як виявилось, були зроблені поспіхом.

Ми намагалися пояснити йому, що з його чи без його згоди ці останки будуть вилучені. Вони не є його власністю. Представник спілки має всі необхідні дозволи. Але це не діяло. В хід пішла ненормативна лексика, погрози. Лише спілкування на камеру смартфона примусило перейти на людську мову представнику самоврядування..

Фіналом стало те, що до нас було викликано два наряди поліції, які все зафіксували. Але не змогли заборонити вилучення останків для подальшого перепоховання.

Обурює те, що ми вчинили по совісті, все організували, всіх попередили, щоб ці останки найдорожчих комусь людей не валялись по полю.

А що в результаті? Я і мій друг отримали численні звинувачення, погрози фізичної розправи, незаслужені образи.

Я прошу опублікувати цю статтю, тому що односельчани думають, що ми отримали винагороду за ці знахідки. І так же, думаю, мислив власник поля, що, мабуть, буде винагорода… Тому і було відповідне ставлення до нас. Мовляв, забирайтесь — це моя земля і «типу» ці останки — його власність.

Чому всі думають тільки про матеріальний бік? Чому з нами так повівся голова сільради?! За що ці нічні візити та погрози були вчинені? Мабуть, за нашу небайдужість чи за те, що могли дізнатись про махінації у приватизації землі сільради… Мотиви нам і досі не відомі.

Всі знайдені нами речі і останки, які були виорані, передані представнику спілки Німеччини по догляду за військовими похованнями — Назарову Олександру!

Врешті, було відкопано і віддано на перепоховання останки більше 10 солдатів німецької армії. Люди, не будьте байдужі! І не вимірюйте все матеріальною стороною».

Від редакції. Готові вислухати інші точки зору на цей резонансний випадок.

Сергій Закревський
Немирівський район