Щоб дістатися до поховання, вандали навіть прокопали тунель на двометровій глибині. Працювали за допомогою звичайних господарських знарядь: лопати, серпа, сокири, пилки, відра, мішків, рукавиць. Проте діям злочинців, які приїхали із Житомирської області, завадили небайдужі мешканці та поліція, яка влаштувала засаду… Біля чотирьох могил були виявлені сліди проникнення. Вандалів відразу забрали у СІЗО.
Коли про злочин дізнались місцеві, їх охопили відчай та біль, адже, за словами краєзнавців, на тому цвинтарі поховані євреї, розстріляні нацистами під час Другої світової війни. Це близько 8 тисяч людей… Та найбільше вражає людський розум і серце той факт, що на кладовищі є ще братська могилка дітей, яких розстріляли фашисти.
– У Немирові мешкало багато євреїв. У 1941 році був виданий наказ німецьким урядом, який змусив всіх євреїв України збиратися в гетто. Ось таким чином вони були створені і у нас. Пізніше сюди стали звозити євреїв з інших місцевостей. Тримали їх у гетто, і коли наставав час, розстрілювали. Вперше це відбулось восени 1941 року, — розповіла немирівський краєзнавець та викладач коледжу Галина Шенк. — Тоді стратили велику кількість дітей та старих людей. Ремісників залишили для того, щоб можна було ремонтувати взуття, одяг, чи шити що-небудь. Але згодом німці взялись за їхні розстріли. Збір євреїв був поблизу синагоги, костелу і в районі теперішньої друкарні. Для страти обирали гнилище цегельного заводу, аби можна було там одразу поховати. Зганяли в рови. Роздягали догола, аби щось з собою не утаїли. Тому золота там не було, бо німці самі забирали. Могили засипали глиною. Вже коли в 1945 році тут працювала комісія, щоб зафіксувати трагічні події, то було встановлено, що всі постріли були у голову зверху. Більш того, частина євреїв була ще жива. І тому місце це вважали дуже страшним. Після війни сюди боялись ходити. Здавалось, що земля рухається.
Після НП родини загиблих євреїв, яких у Немирові залишились одиниці, відновили могили, останки перепоховали на цвинтарі після завершення слідчих дій. Священик провів панахиду за загиблими та разом з присутніми молився за їхній упокій.
Днями стало відомо про те, що вандали нарешті отримали покарання за злочин. Подробиці розповів прокурор Немирівської місцевої прокуратури Богдан Мацютевич.
– Встановлено досудовим розслідуванням, що двоє жителів Житомира — 51 та 53 років – власним автомобілем приїхали у Немирів та прийшли на територію кладовища, де поховані жертви Другої світової війни. Підійшли до вказаного поховання, на якому була пам’ятна табличка із надписом «Загинули від рук фашистських загарбників 1943 року». У подальшому, діючи спільно, за допомогою лопат розкопали поховання, насипаючи вийнятий ґрунт з фрагментами кісток людей у полімерні мішки, частину з яких, а саме, одинадцять штук підняли нагору. Планували перемістити їх в інше місце для пошуку у піднятому ґрунті цінних речей. Такі дії вони здійснювали вночі. За цим «заняттям» їх і було затримано. Злочинці переслідували корисливі мотиви для вчинення даного кримінального правопорушення.
Ще під розслідування, а потім у суді вони визнали вину повністю і зізнались, що розкопали поховання жертв нацистських репресій, аби знайти цінні речі та артефакти. В ході судового розгляду було встановлено, що це поховання масове, за різними даними в одній із могил могло знаходитися від 280 до 360, які не були ідентифіковані. На жаль, конкретних родичів не було встановлено, саме тому як потерпілі залучені були органи місцевого самоврядування та єврейська община. За принципової позиції Немирівської прокуратури Немирівським районним судом відносно вказаних «шукачів скарбів» ухвалено обвинувальний вирок, яким їх засуджено за ч. 3 ст. 297 КК України (наруга над місцем поховання жертв нацистських переслідувань, вчинена за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів). Призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з максимально можливим іспитовим строком 3 роки. При його визначенні судом було враховано відсутність обтяжуючих обставин та наявність пом’якшуючих. Зокрема злочинці вину визнали та щиро розкаялись. Раніше до кримінальної та адмінвідповідальності не притягувались. Мають постійне місце проживання, роботу. Один із них має другу групу інвалідності, працював механіком, інший — пічником.
Віталіна Трудько
