– Разом із сусідкою близько 14-ї години ми занесли передачу до тюрми до товариша мого брата. Далі я пішла до зупинки тролейбуса по вулиці Брацлавській. Побачила двох знайомих хлопців. Привітались, спілкувались. Аж з двох машин зненацька вибіг натовп чоловіків. Кричать: «Ти перекид робиш чи, може, закладки?» Я зрозуміла, що це поліція. Але вони не назвались, не показали посвідчення, — розповіла жінка. — Один чоловік видер мій рюкзак. Заламав руки, боляче викручував їх. Його колеги теж шарпали, били мене. Волосся видирали пасмами. Мене та знайомих затримали. Запхали до машини та повезли до відділку на вулицю Довженка. Дорогою найбільш агресивний правоохоронець ще бив мене по голові моїм мобільним телефоном. Наручники одягнули!

У відділку нас теж шарпали. Мій знайомий, незважаючи на скручені руки, у відчаї розбив головою вікно у приміщенні. Скориставшись тим, що поліцейські відволіклись, я стрибнула на підвіконня, схопила шматок скла, приставила до горлянки. Кричу: «Якщо не припините нас катувати, я зараз переріжу собі горло!» Прийшов начальник. Мене заспокоїли. Але від болю та нервового зриву я знепритомніла. Згодом поліцейські викликали мені «швидку». До лікарні приїжджав слідчий з того ж відділку — зафіксував травми. Я офіційно під протокол заявила, що мене побили працівники поліції. Лікарі діагностували у мене численні травми та забої голови, тіла. Після обстеження відпустили додому…

– Увечері до мене додому приїхав наряд. Повезли до ізолятора тимчасового утримання у наручниках. У ізоляторі я провела три доби. Мене обвинувачують у злісній непокорі та побитті трьох працівників поліції! Слідчий та прокурор клопотали про арешт на два місяці, але суддя обрав домашній арешт з 20-ї години вечора до 7-ї ранку. Втім, у поліції звернулись до Апеляційного суду, аби мене арештували. 24 квітня мало бути засідання. Я раніше судима не була. Мої знайомі судимі, але це їхнє життя. Я вимушена лягти до лікарні. А моя офіційна заява про побиття мене поліцейськими «зникла» чи що. Досі немає жодного розслідування!

Свідки підтримують Людмилу Пондо.

– Я з маршрутки бачила, як один здоровань з усієї сили дьоргав Людмилу за волосся, а інший тримав наче ляльку та кидав з боку у бік, — обурена Світлана Столяр. — Я теж офіційно писала заяву, що бачила, як поліцейські били та катували Людмилу. Але за моїм зверненням тиша.

В свою чергу, поліцейські наполягають, що діяли в рамках закону.

– Співробітники Лівобережного відділення м. Вінниці затримали двох раніше судимих осіб за підозрою у вчиненні квартирних крадіжок. Наші співробітники відрекомендувались, показали свої службові посвідчення, оглянули автомобіль підозрюваних. А жінка вчинила агресію до працівників поліції та почала наносити їм удари. Один підозрюваний теж наніс удари слідчому, експерту та поліцейському-водієві. Один поліцейський після отриманих травм пішов на лікарняний. Тож наші співробітники згідно із Законом України про Національну поліцію застосували до громадян заходи фізичного впливу та спецзасоби, — розповіли у прес-службі обласної поліції. — Вже у відділенні чоловік розбив вікно у службовому приміщенні, а жінка погрожувала вчинити самогубство. Лікарі її освідували. Вона знаходилась у стані сильного наркотичного сп’яніння. Нині жінці повідомлено про підозру у вчиненні двох кримінальних правопорушень. Розслідування за фактом квартирних крадіжок теж триває. Встановлює участь кожного з підозрюваних.

Людмила Пондо, її рідні й близькі та адвокат звернулись до Вінницької місцевої прокуратури та Державного бюро розслідувань. На це у поліції Вінниччини кажуть — теж готові провести своє об’єктивне та неупереджене службове розслідування. Засідання Апеляційного суду стосовно міри запобіжного заходу перенесли на 3 травня у зв’язку з неявкою громадянки.

Редакція готова вислухати інші точки зору на цю ситуацію.